Семантична помилка

Розділ 4.1.

Протягом двох днів Чан Дже Йон досхочу знущався над Чу Сан У. Він мобілізував своїх молодшокурсників, аби вони заздалегідь займали місце розробника. Спостерігаючи за Сан У, дизайнер бачив, як того розпирає від гніву.

Ця вистава тривала два дні.

За цей термін Дже Йона нагородили шістьма титулами: сталкер, сміття, навіжений, покидьок, садист та розбишака. Іншими словами, він добряче закарбувався у пам'яті Сан У. Прізвиська, якими його обдарував химерник не були гарними, але це ліпше, ніж не мати їх взагалі. Візуальний дизайнер Дже Йон розумів важливість брендингу ліпше за будь-кого.

Забудьмо про фразу: «Коли він назвав мене на ім'я, я став квіточкою» (П/п: ймовірно мова про те, що особа була би щаслива, якби людина, яка йому подобається, назвала його на ім'я). Адже це не було романтичною манхвою, де привабливі та заможні люди обливають обличчя інших водою та шукають своїх близнюків. Хайп є більш ефективним методом реклами, оскільки негативні враження є більш потужними, ніж позитивні. Ба більше, це навіть було честю, що у нього цілих 6 прізвиськ даних розробником, який навіть імена інших не може запам'ятати.

По-друге, Дже Йон насолоджувався солодкою помстою, яка була не менш освіжаючою, ніж газованка. Розбиваючи на друзки ідеальний світ Сан У, він відчував, як його власна травма зцілювалася з кожним разом все більше.

По-третє, йому подобалося провокувати химерника. Розчавити його серйозне та беземоційне обличчя виявилося більш приємним, аніж очікувалося, і жалості тут не було місця. Ці веселощі навіть коштували того, що Дже Йон був змушений рано прокидатися. Садист. Він ніколи про це не задумувався, але, схоже, йому справді це було властиве.

Хоча дизайнер збирався переслідувати химерника протягом двох тижнів, але згодом він вирішив відступитися. Бо Сан У переймався навіть більше, ніж хлопець очікував. Якби він продовжив, то розробник міг би пропустити цей семестр. Дже Йон хотів лише трохи познущатися з молодшокурсника, але, зрештою, він не хотів, аби це відбивалося на його власному повсякденному житті.

Крім того Дже Йон легко втрачав інтерес, коли, як йому здавалося, це починало приносити більше турбот. Нелегко було організувати молодшокурсників, аби вони залишали сумки на потрібних місцях. І якими ж тортурами було сидіти на занятті, де ти не розумів жодного слова? У таких тихих місцях, як бібліотека, вже через хвилину Дже Йону жахливо свербіло. Ба більше, їсти у переповненій їдальні було справді важко, ще й їжа смакувала, немов собаче лайно. Протриматися цілих два тижні - йому точно не стане сил. Та й займався він цими дурницями, бо йому й справді не було чим зайнятися цими днями.

- І для чого було так робити, Сан У?

Уже після перших трьох хвилин лекції «Особистісний ріст студента університету Ханґук» Дже Йон почав проклинати Сан У. В авдиторії було забагато студентів, тому організація навчального процесу бажала кращого, і ті хлопці, які прикривали у минулому семестрі Дже Йона, також були тут. І скільки ще з них не змогли випуститися? Якби Сан У був звичайним юнаком, а не борцем за справедливість, то він зараз відвідував би лекції провідних дизайнерів світу в США.

Однак це була безглузда гіпотеза. Він скаржився на те, що опинився в одній групі з похмурим женцем. Проте у нього не було іншого вибору, бо його вчинки минулого семестру справили на професора враження. Засмучений Дже Йон сидів в останньому ряду і вирішив позичити чистий аркуш паперу в студента, який сидів поруч з ним і почав щось собі занотовувати.

Коли він вийшов з корпусу, на вулиці панувала чудова погода. Настала весна, пора ніжного кохання. Минуло вже півроку, як Дже Йон розійшовся зі своєю останньою дівчиною. З тих самих пір він навіть на побачення не ходив. З цими думками юнак прогулювався серед інших студентів, і раптом здалеку він помітив Сан У. Хоча дизайнер і не вдягнув сьогодні червоного вбрання, але, навдивовижу, він все одно виділявся серед інших. Сан У прямував до їдальні разом з дівчиною в зеленому.

- От наволоч, отже, ти добре спілкуєшся з чемними дівчатками.

Якщо пригадати, то до ресторану розробник також завітав із дівчиною. Мабуть, важко бути популярним серед дівчат з таким характером. Дже Йон не міг уявити, що Сан У може з кимось зустрічатися.

У студентській їдальні було багато допитливих очей. Проминаючи порожні столики, він помітив задоволеного собою химерника, який сидів за одним із повністю зайнятих столів.

- Цей раунд за тобою, - дизайнер засміявся, коли помітив, що Сан У зайняв місце серед інших, аби тільки уникнути його.

Це було навіть мило. Біля нього сиділа дівчина в зеленому. Придивившись уважно, Дже Йон допетрав, що в ресторані з химерником також була Рю Джі Хе.

Хлопець вирішив, що з нього досить цієї жахливої бурди. Він більше не міг їсти цю гидезну їжу з їдальні. У нього в запасі також ще були 16 банок кави, проте спробувавши її на смак, зрозумів, що його шлунок таке не перетравить, тому дизайнер відправив бляшанку до смітника. Залишилося ще 15 банок. Дже Йон відніс їх до клубної кімнати, проте його молодшокурсникам також не прийшлася до смаку кава. Тому ті банки так і стояли у кімнаті, недоторкані.

Ідучи до місця для куріння з друзями, він наштовхнувся на Джі Хе та Сан У, які саме переходили дорогу.