Семантична помилка

Розділ 6.10.

Першою була вистава зі звичайними діалогами, наприклад:

- Що це?

- Це Ейфелева вежа.

Друга постановка розповідала про студента університету «Ханґук», який проводив екскурсію кампусом для новенького студента по обміну з Китаю (таке враження, що вони підслухали ідею Сан У). Пісня них настала черга пари дизайнера та розробника.

- Наступними нам представлять свій виступ Чан Дже Йон та Чу Сан У.

Дже Йон підвівся, потягнувся та усміхнувся молодшокурснику. Його спокійний та впевнений у собі вираз обличчя створював враження, немов він зібрався на пікнік. Дизайнер дістав зі своєї сумки реквізит: виноград, телефон, кийок. Сан У пішов до дошки з порожніми руками. Коли хлопці зайняли своє місце, решта студентів почали голосно плескати. Хоча Сан У хвилювали не вони, а професорка, яка вже тримала в руках камеру.

Хлопець сказав перші свої слова про дешеві фрукти. Тоді Дже Йон, який «ховався за рогом», самовпевнено вийшов на передній кадр, обмахуючись паперовим віялом, а потім запитав ціну винограду.

Хлопці зустрілися поглядами. І молодшокурсник зловив себе на думці, що погляд його партнера запевняв, що все буде добре, і це лише розвага. Хвилювання, яке він відчував до цього, раптово зникло, і такий вид спокою йому досі був невідомий.

Дже Йон підготувався куди ретельніше, ніж думав розробник. Він не тільки взяв реквізит, але й імітував звук набору телефону та закінчення розмови. Коли вони обмінялися ролями, то Сан У нашвидкуруч перевдягнувся за постаментом для викладача, поки старшокурсник читав свій монолог. Він проявив на повну свої акторські здібності, як учасник театрального гуртка, навіть якщо репліки відрізнялися від сценарію, то їх зміст був майже ідентичним. Окрім недоречної рекламної павзи, коли той запитав, чи Сан У справді не робот, і що йому до снаги змінити людину та зробити її інакшою.

Реакція була просто вибуховою. Їх виступ записували відеокамера викладачки та п'ять телефонних камер інших студентів. Професорка випустила ручку із рук від сміху. По дорозі до свого місця Сан У вітали та плескали, хоча він сказав лише два рядки. Хлопець був змушений визнати, що Чан Дже Йон таки дотримався своєї обіцянки досягти успіху з їх виступом.

Після закінчення Сан У плеснув своєю п'ятірнею долоню Дже Йона. У цей самий момент він забув про всі негативні почуття, які вирували в ньому раніше, немов вони стали справжніми друзями.

- Видно, що ви насолоджувалися своєю роботою. Це найліпший виступ за останні 10 років.

Професорка відсалютувала їм великими пальцями догори.

- Сан У, ти також добре попрацював. Хоча вимову ще треба потренувати, але ти чудово справився зі своїми репліками. Це просто неймовірно, - сказала вона, поплескавши молодшокурсника.

- Дякую.

- Може, станеш моїм асистентом на цьому курсі?

- Га?

- Зазвичай роботи небагато, мені лише потрібно, щоб ти приходив раніше та робив копії роздаткових матеріалів на певні раніш встановлені дати. А також необхідно подавати екзаменаційні роботи наприкінці семестру і збирати домашню роботу. За це ти отримаєш додаткові бали і в кінці семестру я пригощу тебе чимось смачненьким.

Коли Сан У допетрав, про що вона вела мову, його очі відразу повернулися в сторону Дже Йона. Проте той зі спокійним виразом обличчя дивився на професорку.

- До речі, це Дже Йон порекомендував тебе на своє місце.

Від курсу можна було відмовитися лише протягом двох тижнів. Розробник здогадувався, що Дже Йон кине всі заняття до третього тижня, і з нетерпінням чекав цього дня. Нині залишилося два дні до закінчення двотижневого випробування.

- Гаразд, я згоден.

Коли Сан У кивнув, професорка побажала йому всього найкращого і повернулася до його партнера.

- Гарна робота, Дже Йоне. Дякую, що доклав стільки зусиль. Аби допомогти своєму молодшокурснику.

- Це було не важко. Мені дуже шкода, що я вимушений покинути ваш курс.

- Та про що взагалі мова? Таку можливість не можна втрачати, адже це подія гідна гарного святкування. Чи можу я тебе привітати заздалегідь?

- Я лиш повторно подав заявку, тому не факт, що мене знову приймуть.

- Інакше просто не може бути. Ти обов'язково пройдеш.

Сан У вже спакував свої речі, але не хотів іти, бо краєм вуха продовжував слухати їх розмову. Професорка поцікавилася, чим той далі збирається займатися. Дже Йон відповів, що хоче взяти перерву для підготовки до навчання за кордоном. Потім вони ще декілька хвилин обговорювали розташування аспірантури, яку той збирався відвідувати.

- Я заздрю тобі. Це нагадує мені часи, коли я сама вирушила на навчання за кордон.

- Приїжджайте в гості.

- Який ти потішний. Тебе ж ще не прийняли.

- Але ж ви щойно сказали, що я пройду. Хто я такий, аби не повірити вашим словам? Тож усе буде добре.

Панувала чудова і затишна атмосфера, проте Сан У було не до сміху. Бо в його серці раптом забуяла квітка журби, хоча він не розумів причини її появи.