Громовідвід

2

Січень, 1999 рік

— Ходімо, — Малфой, схопивши ґриффіндорку за руку, потягнув її за собою.

— Куди? — округливши від подиву очі, скрикнула Герміона.

Він не відповів, пришвидшив крок. Вона тільки встигала перебирати ногами та озиратися, перевіряючи, чи помітив хтось це безглуздя.

Пара завернула за ріг. Сильна рука різким ударом відчинила двері до вбиральні. Драко заштовхнув туди полонену, і та мало не спіткнулась об мармуровий поріг. Двері з гуркотом захлопнулися, посилаючи потік повітря, який відкинув волосся Герміони, відкриваючи округле обличчя, спотворене гнівом. Драко стояв спиною та накладав закляття на двері.

— Якого біса? Малфой, ти зовсім здурів?

Він не повертався, ігноруючи її обурення. Ґрейнджер не витримала та, підскочивши до нього, щосили вдарила долонею по спині.

— Що ти собі дозволяєш? — вже кричала вона.

Малфой різко повернувся, схопив тонку руку заручниці, яка мала намір нанести черговий удар, і загрозливо рушив в її бік. Налякана Герміона в такт його крокам відступала назад, доки боляче не вдарилася потилицею об щось тверде. Однією рукою Малфой ще сильніше стиснув зап'ястя, а другою втовкмачив її плече у кахельну стіну чоловічого туалету.

— Не зли мене, Ґрейнджер...

Його обличчя було так близько, що вони майже торкались носами. У сірих очах слизеринця сяяла невідома темна емоція. Він важко, уривчасто дихав та стискав щелепи.

— Гей, легше! — почувся оксамитовий голос Нотта з протилежного кута вогкої кам'яної кімнати.

— Тео? — з надією в голосі спитала Герміона.

Малфой відступив у бік вкритих пліснявою умивальників та, схиливши голову, провів рукою по волоссю.

Теодор ліниво ступав їм назустріч, розповсюджуючи відзвук м'яких кроків. У відчинене заледеніле вікно залетіло декілька сніжинок, які непроханими гостями впали на темне волосся. Зверху заправленої, трішки пом'ятої сорочки тіло огортав теплий светр із зелено-срібною емблемою факультету.

— Привіт, красуне, — Тео сперся на стіну поруч із Герміоною.

— Що відбувається? Чому я тут?

— Класика жанру, — він посміхнувся гострим кутиком рота. — Нам треба поговорити.

Малфой здавався напруженим. Він склав руки на грудях та не зводив погляду з ґриффіндорки.