26 листопада 1998 рік
— Що ти робиш? — усміхнулася Герміона, зустрівши подругу.
Джинні стояла на сходах, що змінювали своє положення і заворожено дивилася вниз.
— Практикую погляд туриста.
— Що, пробач?
— Погляд туриста, — обернулася Джинні та посміхнулася. — Пам'ятаєш, я казала, що хочу насолодитися Хоґвартсом, доки ще є час?
Герміона кивнула.
— Так от, ми щодня по кілька разів ходимо цими сходами і сприймаємо навколишнє, як даність. Але ти лише поглянь! — Джинні провела рукою, вказуючи на простір навколо. — Як же тут чудово! Ти абстрагуйся. Уяви, що потрапила сюди вперше. Подивись на замок очима туриста.
Ґрейнджер недовірливо здійняла брову:
— Здається, ти забагато спілкувалася із Луною.
— Ну ж бо, спробуй! — схопивши голову Герміони за маківку, Джинні опустила її вниз.
Кам'яні сходи ширяли в повітрі, наче нічого не важили. Студенти пересувалися летючими конструкціями без усілякого подиву. Стіни восьмиповерхового холу прикрашали сотні картин. Фігури і тварини на них рухалися, займаючись своїми справами. Деякі з них спілкувалися між собою. Приміщення освітлювалося невеликими настінними світильниками, в яких горів зачаклований вогонь. Хол зі сходами був настільки глибоким, що донизу предмети з'їдав туман. Не зважаючи на архітектурну велич, атмосфера була затишною. Герміона уявила, наче бачить це все вперше, і шкіра її вкрилася сиротами. Хоґвартс став для неї домівкою, і вона не помітила, як звикла до нього за вісім років. Відчуття смутку застало її в розпалі. Залишилось менше року.
— Ти чого? — помітивши засмучені почуття подруги, поцікавилася Джинні.
— Випускний зовсім скоро...
— Та складеш ти свої НОЧІ!
— Я не про це.
— А що?
— Ми скоро перестанемо... бути тут, — сумно констатувала Герміона, — ми поїдемо з Хоґвартсу і житимемо десь... в іншому місці.
Джинні замислилася.
— Так, це дивно. Ти вирішила, де зупинишся?
— Чесно кажучи, останнім часом я ні про що не думаю, окрім закляття колективного посилення і допуску до іспитів. Але, ймовірно, орендую квартиру десь неподалік від міністерства. Планую надіслати документи на стажування після Різдва.
YOU ARE READING
Громовідвід
FanfictionДрако припіднявся, тримаючись закривавленою долонею за обличчя, і, хмурячи брови, сірими, повними болю очима буравив пару перед собою. Його друг гладив ґриффіндорку по спині, заспокоюючи схлипування, і пильно вдивлявся у Малфоя, наче хотів переконат...