Громовідвід

20

Лютий, 1999 рік
— Ще кави? — Тео підняв срібний кавник, усередині почувся сплеск.
— Для мене на сьогодні досить, — відмахнулася Герміона. — Я ж потім не засну.
— Можливо, я цього і добиваюся, — він плюхнувся поруч з нею на канапу і грайливо вщипнув за підборіддя.
Герміона ляснула нахабу по руці. Тео спіймав її запʼястя, міцно стиснув, погрозливо підніс до свого обличчя, вишкірив зуби й... безневинно лизнув. Дзвінкий сміх наповнив тісний кабінет. Вони сиділи тут удвох більше ніж годину. Тео і Герміона робили уроки (хотіли встигнути про запас, адже завтра планувалося святкування дня народження Тео) і чекали, коли Драко повернеться з тренування з квідичу. Через нещодавні події він втратив форму і хотів надолужити згаяне до майбутньої гри в березні.
Минулий тиждень був наскрізь просочений кофеїном і зіллям бадьорості. Драко, Герміона і Тео не могли насититись одне одним. Вони щохвилини присвячували взаємному вивченню тіл. Таких прекрасних, смачних тіл... А оскільки усамітнюватися виходило лише вночі, вони практично не спали всі ці дні.
Герміона не розуміла, що відбувається. Звідки в ній зʼявилося безперервне джерело енергії? Їй не хотілося спати, їсти, навчатися... вона весь час хотіла їх. Теодора і Драко. Смак новизни, гострі відчуття, порушення заборони та секретність бадьорили більше, ніж найпотужніше зілля енергії. Хоча і вони теж були не зайвими. Ніч стала улюбленим часом доби. Вона дбайливо вкривала їх трьох у спекотних обіймах, розтягувала хвилини в нескінченно поточні години та пильно спостерігала пʼяними від хтивості чорними очима. Герміоні подобалось, якою вона ставала поруч з хлопцями. Смілива, розкута, ініціативна. Вони відкривали її нові межі, реалізували таємні бажання, втілювали фантазії. Вони приймали її, і зніяковілість відступала.
Декілька разів вони зустрічалися посеред дня.
У четвер Тео і Драко ніби випадково натрапили на Ґрейнджер у коридорі і потягли її за собою в туалет. А в пʼятницю Герміона, кинувши багатозначний погляд на слизеринський стіл, раніше пішла з обіду: у них зʼявилися зайві двадцять хвилин до початку нового уроку і «божественна», як висловився Малфой, комірчина для мітел.
Вони ховалися, веселилися і бавилися. І багато займалися сексом. Дуже багато.
Драко приходив до тями після тяжкого періоду. Погляд знову став живим, обличчя виглядало свіжим, попри відсутність сну. На щоках навіть зʼявився румʼянець. Особливо в найгарячіші моменти. Малфой почав ігнорувати всіх дівчат, які приділяли йому знаки уваги. Більше за всіх страждала Пенсі. Вона зовсім не розуміла, що з ним відбувалося. То він пив, як не в себе і постійно затискав її, то не підпускав на крок і жорстоко огризався, а тепер просто перестав помічати. Став замисленим і незвично задоволеним. Паркінсон нервово шукала причину в собі. Почала відмовлятися від вечері, щоб удосконалити фігуру, замовила декілька нових коротких спідниць, змінила зачіску.
Але Драко було начхати. Він не помічав її. А ще постійно волочився до Теодора в цей чортів кабінет, в який Паркінсон, звісно, не запрошували. І ця проклята всезнайка Ґрейнджер, з якою, якщо вірити чуткам, зустрічався Нотт. Що тільки він у ній знайшов? Сіра миша, що не фарбувалася, не тямила в моді й зовсім не вміла укладати своє жахливе волосся. Одна думка про те, що з бруднокровкою Драко, хоча і не з власної волі, але бачився частіше, ніж з нею, змушувала Пенсі нервово перебирати в голові закляття помсти.
У день, коли Малфой неочікувано сів за одну парту з Ґрейнджер, Паркінсон зовсім заплуталася і впала у відчай. Вона благала Теодора розповісти, що відбувається, але той як завжди жартував, чим неймовірно дратував нещасну Пенсі.
А було все так: Драко тоном головнокомандувача вмовив Герміону сісти з ним на історії магії. Він не міг спокійно дивитися, як Нотт весь тиждень розпускав свої брудні лапи під партою і все йому сходило з рук. У всесвіті повинна була перемогти справедливість.
Вони зайняли задню парту, і Герміона вперше надала перевагу дечому цікавішому, ніж урок. Драко всього лише непомітно торкався до її ноги своєю, випадково гладив пером її стегно, проводив мізинцем по руці — вона завмирала і забувала як дихати. Варто було йому доторкнутися. Драко щиро веселився її реакціями. Йому подобалося, як Ґрейнджер соромилася, як крутилася на стільці від збудження.
Але коли Герміона взяла ініціативу у свої руки, то вже Малфою знадобився довідник з рівномірного дихання. Вона посунулась до нього ближче, впритул притиснулася стегном. Не відриваючи чинного погляду від дошки, Герміона поклала долоню на його ногу. Чорна тканина штанів покірно зімʼялася під тиском руки. Вона почала плавно підніматися у бік тазу. Дюйм за дюймом, сильніше стискаючи пальці. Драко намагався не показувати емоцій, але його широко роздуті ніздрі видавали появу збудження. Студенти нотували конспект, гинучи від нудьги, і не підозрювали, що на задній парті розгортається вогняна вистава. Коли Герміона дісталася до паху, Драко обхопив її руку і зупинив всього в дюймі від пульсуючого тіла. Він прокашлявся і, обернувшись на неї, прошипів:
— Ґрейнджер, ти що, з глузду зʼїхала? Я ж не зможу стриматись...
Герміона грайливо закусила губу і смикнула рукою, маючи намір продовжити свої забави. Але Драко міцніше стиснув її запʼястя, ближче схилився до вуха і ледь-ледь чутно прошепотів:
— Я ж трахну тебе прямо тут. На столі. На очах усього класу. Ти цього хочеш?
Спокусниця протяжно видихнула. У свідомості намалювалася дика картина. Її щоки, звичайно ж, спалахнули. Але вкрадливий шепіт лише підливав олію у вогонь.
Герміона не послабила хватку. Вона невинно подивилася на нього з-під вій.
Вони ходили лезом. Якби в цей момент хтось обернувся, пояснити, чому вони тримаються за руки під партою і дивляться одне одному в очі на відстані видиху, було б дуже складно.
— Я не жартую, Ґрейнджер. Мені втрачати нічого. Це тобі доведеться пояснювати громадськості, що їхня «золота дівчинка» собі дозволяє.
Герміона з жахом округлила очі та забрала руку. Раптом він і справді не жартує...
Її дуже непокоїло питання статусу їхніх стосунків і те, як на це відреагують близькі. Та що там близькі, про це точно дізнається вся магічна Англія. Герміона Ґрейнджер, зразкова учениця, відважна ґриффіндорка, ветеран війни завела роман не з одним, а одразу з двома слизеринцями! Серед яких сам Драко Малфой.
— Просто визнай, принцесо, ти відчуваєш слабкість до тріо, — сказав кілька днів тому Тео.
— В якому сенсі? —  не зрозуміла Ґрейнджер.
— Ну, спочатку Візлі та Поттер, а тепер ми... — він глузливо схилив голову набік.
Вони лежали голі на підлозі в кабінеті Теодора в оточенні покривал і подушок. Розпалені тіла були вологими та трохи липкими.
— Тео! — Герміона стукнула його по плечу. — Ми ж із хлопчиками просто друзі!
— Ну, кхм, Візлі свій шанс не проґавив.
— Просто Поттер ідіот... — додав Малфой. Драко притискався всім тілом до спини Герміони та повільно вимальовував завитки на її плечах, ігноруючи біль стертих об килим колін.
— Фу! Припиніть! Немає тут жодної закономірності! Це просто збіг. Вони ж мені як брати. А у нас із вами... зовсім інша ситуація.
— Та ми й симпатичнішими будемо, — самовдоволено хмикнув Тео і притягнув Герміону до себе. Тонкі кучері прилипли до спітнілого чола.
— І інші... м-м-м... таланти теж сильніші, — протягнув Драко і підморгнув Теодорові.
— Звідки така впевненість? — фиркнула Герміона.
— Ти ж не збираєшся з цим сперечатися? — ласкаво промуркотів Тео і провів великим пальцем по її нижній губі.
Герміона відчула руки Драко на стегнах. Він притулився сильніше, демонструючи «талант».
Ґрейнджер закотила очі й з задоволеною усмішкою негативно похитала головою.
— Хороша дівчинка...
Вони домовилися, що поки що для громадськості у стосунках перебувають лише Тео та Герміона. Драко просто найкращий друг, який не може жити без компаньйона. Звісно, Малфоя такий розклад страшенно дратував. Він був не з тих, кому потрібно триматися за ручки або муркотіти в коридорах. Але йому хотілося схопити Ґрейнджер за сідниці у Великій залі, не оглядаючись на те, що про це подумає решта. Доводилося контролювати себе. Зате Тео не стримувався і затискав Герміону за кожної нагоди. Особливо йому подобалося закидати по-господарськи руку їй на плече і з надмірно зухвалим виразом проводжати до ґриффіндорського столу. Усіх незадоволених він дружньо вітав гордо піднятим середнім пальцем.
Герміону приваблювало те, що хлопці хотіли публічно проявити «залицяння». Особливо її дивувало, що Драко був не проти та навіть хотів заявити про стосунки з... бруднокровкою. Мало того, про стосунки, в яких він ділив її з іншим.
Але Герміона непокоїлася. А чи це були стосунки? Адже вони нічого одне одному не обіцяли. Все якось текло само собою без слів. Герміона не розуміла, наскільки наміри слизеринців були серйозними й куди це все зрештою приведе. Що вона взагалі знала про стосунки утрьох? Чи є у такого союзу майбутнє?
Герміона була не готова до того, щоб про їхній звʼязок дізналися всі навколо, тому вони домовилися приховати дивну таємницю. Але те, що Драко так спокійно постійно був у компанії Ґрейнджер, вже породжувало чимало чуток. Плітки стали просочуватися в пресу.
— Ти поговорила з Поттером та Візлеттою? — поцікавився Тео. Він все ж налив собі каву і тепер сидів з ногами на дивані, потягуючи димний напій.
— Так, — зітхнула Герміона. — Я поговорила із Джинні. Але ще не встигла з Гаррі.
— Ти б поквапилася... — Тео кивнув у бік зімʼятого «Щоденного віщуна», на сторінках якого красувалася їхня фотографія втрьох. У статті нічого так і не пояснювалося — порожні домисли про дружбу чи роман Малфоя і Ґрейнджер. Про Теодора жодного слова. — Скоро за тебе все розкажуть репортери.
Герміона насупилася.
— Особливо, якщо ти не перестанеш домагатися Драко на уроках... — Тео сховав усмішку. Герміона здивовано глянула на нього. — Так, він розповів мені, що історія магії тепер у тебе не в пошані.
— Він сам напросився...
Тео хихотів у чашку.
— Ну, як пройшла розмова з Візлі?
Все було краще, ніж Герміона собі уявляла.
Після того, як вона не ночувала в ґриффіндорському гуртожитку кілька днів поспіль, Джинні зажадала від неї пояснень. Герміоні не було куди відступати. Краще вона особисто розповість, ніж Джинні їх випадково застане чи, ще гірше, прочитає в газеті.
— Я просто маю знати правду, щоб зуміти прикрити тебе, Герміоно. Я вже не можу вигадати, що брехати дівчатам і як пояснити Гаррі твою відсутність увечері у вітальні.
— Так, добре...
— Ти виглядаєш занадто таємничою... — турбувалася Джинні, але Герміона тільки перебирала пальцями край ковдри й не могла підібрати слів. — Давай по черзі. Ти зустрічаєшся з Ноттом.
Герміона зітхнула. Зараз або ніколи.
— Так. Але є ще дещо.
— Ви з ним спите.
— Джинні... — шия покрилася плямами сорому.
— Я що, не права?
— Права... Але це ще не все.
У кімнаті стало занадто душно. Герміона подумала, що камін у спальні був абсолютно зайвим.
— О боже... Ти що, вагітна?
— Та ж ні! Все не так радикально. Хоча з якого боку подивитися... — вона глибоко вдихнула, зволікаючи. — Є не тільки Тео.
Джинні завмерла.
— Але ще й... — у Герміони пересохло в горлі. Говорити стало неможливо.
— Невже?.. — Джинні здогадувалася.
— Драко.
Джинні прикрила рота рукою. Її брови мало не злетіли до стелі.
— Ти про Малфоя зараз говориш?! — обережно, по складах перепитала подругу.
— А ти знаєш ще одного Драко?
— Господи, Герміоно... Тобто той його припадковий поцілунок у снігу був не випадковим? Як же ти так вляпалася? Трясця твоїй матері! — вигукнула Джинні.
Герміона не розуміла, чи злилася подруга, чи це був шок. Вона судомно перебирала візерунки на ковдрі. Сонечко, зірки, олень, місяць, квіточка... щільні переплетення ниток лоскотали пальці. Сонечко, зірки, олень, місяць, квіточка...
— А вони про це знають?
Герміона підвела очі й розгублено закліпала.
— Про що?
— Ну, про те, що ти з ними обома... — здається, Джинні Візлі вперше не могла підібрати слів. — А що ти з ними робиш? Це в тебе серйозно, чи?.. Ти з Драко теж?..
— О, жах! — Герміона затулила обличчя руками. — Ти не так зрозуміла.
— Фух... — Джинні полегшено всміхнулася. Напевно, вона перебільшила з фантазією.
Герміона опустила руки та тремтячим голосом пояснила:
— Джинні, ми разом... утрьох. Я, Тео і Драко. Ми... зустрічаємось... і... — Герміона ледь видавила з себе, — і спимо... утрьох.
Джинні округлила очі, губи безшумно вимовили: «Що!?» Вона завмерла. Веснянки стали контрастнішими на блідій шкірі. Очі бігали по обличчю подруги в пошуках натяку на жарт.
Пауза затягнулася. Герміона нервово закрутилась.
— Так... Ось така ситуація... — безглуздо уклала Герміона.
— Я нічого не розумію. Як таке можливо?
Герміона не знала, як відповісти на це.
— Коли це почалося?
Герміона шумно видихнула і запустила руку у волосся. Задумалася.
— Я гадаю, все почалося тоді, коли ми опинилися в одній команді на завданні від Херста. Мені здається, що тоді я відчувала щось до них. До обох. Але, сама розумієш, я подумала, що це повне безглуздя. Ти памʼятаєш, я тобі розповідала про поцілунки з Тео та з Драко?
— Так, — пирcнула Візлі, і чоло розрізала гнівна зморшка. — Один козел розбив тобі серце, а другий кинув у снігу.
— Точно... — посміхнулася Герміона.
— Загалом нічого смішного.
Ґрейнджер соромʼязливо підібгала губи.
— Коли я поїхала до Тео у Лондон... Там був Драко. І ми зблизилися, — помітивши, що Джинні глибше вдихнула, щоб заперечити, Герміона затараторила: — Він зовсім інший, Джинні. Ми його не знали. Він дбайливий, дотепний, дуже відданий.
— Хто відданий, Малфой? Той, хто перетрахав половину Гоґвартсу?
Сумніви набули вигляду кращої подруги. А й справді, з чого Герміона взяла, що Малфой їй... їм відданий.
— Ну, він у дружбі відданий...
— А ви з ним друзі?
В очах почало пекти. Губи тремтіли.
— Ти не ображайся, — голос Джинні був твердий, зморшка заглибилася, — але таке відчуття, що тобі просто хочеться вірити в те, що ти виправила хулігана... ну чи хуліганів.
Герміона зморгнула сльози та взяла захисну ноту.
— Можливо, це помилка. Але це моя помилка. І мені потім із нею розбиратися.
— Ну, як сказати... Це ж я потім висушую твої сльози.
— Ну, якщо це для тебе така ноша... — Герміона відштовхнулася, щоб підвестися з ліжка, але подруга впіймала її за руку.
— Так, стоп, — відрізала Джинні. — Заспокоїлися. Обидві, — Герміоні здалося, що щойно пролунала місіс Візлі. — Ніяка це не ноша. Я сушитиму, питиму і плаватиму у твоїх сльозах, навіть якщо ти плактимеш за... Малфоєм. Я сказала дурість. Пробач... — Джинні ласкаво стиснула долоню подруги. — Я просто не хочу, щоб ти страждала.
Герміона засяяла.
— Я не страждаю, Джинні! Принаймні зараз. Мені дуже добре. Правда. Тео та Драко — вони чудові.
Джинні всміхнулася, заплющила очі та стиснула пальці на переніссі.
— Я не можу повірити, що ти говориш про Нотта та Малфоя... — вона похитала головою, але потім знову глянула на Герміону, і емоція стала мʼякою. — Гаразд. Продовжуй. Як у вас це взагалі закрутилося?
— Після Лондону ми поїхали до Гоґвартсу.
— Ага, «попрацювати» над науковим проєктом Нотта. Цікава наука.
Герміона соромʼязливо всміхнулася.
— Тоді нічого не було. Але... потім ми поцілувалися на мосту перед вечіркою на честь закінчення канікул. Поцілувалися втрьох.
— Кхм, а що Нотт і Малфой теж? Між собою?..
— Ну... тут все трохи дивно і набагато складніше. Тоді так, ми цілувалися всі разом.
— Не уявляю, як це можливо.
Джинні замислилася.
— А потім Драко втік.
— Класика, — цокнула Джинні.
Герміона насупилася. Але солодкі спогади впереміш із соромом змусили її обличчя знову засяяти.
— І цього ж вечора все сталося вперше.
— Стривай, це після того, як ти покликала Нотта на танець?
— Ага...
Щоки Герміони почервоніли. Джинні захопила підступність. Вона присунулась і, погравши бровами, запитала:
— І... як тобі?
— Чесно?
— Так, постарайся.
— Охуєнно... — на видиху протягнула Герміона.
— Оу! Герміоно Ґрейнджер! Що це за слова!
Дівчата розреготалися. Як добре було знову веселитися. Напруга танула залишками сліз.
— Це правда просто приголомшливо. Уяви найкращий секс у своєму житті...
Джинні заплющила очі та задоволено всміхнулася.
— І помнож його на два.
— Звучить заманливо. Подробиці розкажеш?
— Мені доведеться написати про це цілу книгу.
— Я б із задоволенням її почитала! — веселилася Джинні. — Ні, ну правда, а як ви не плутаєтеся? Як кожен розуміє, що робити? І що куди пхати?
— Джинні! — Герміона затулила обличчя руками. — Ну... це якось органічно виходить. До того ж хлопці виявилися дуже... вправними.
— Хм... То я не зрозуміла, вони між собою теж?
— Поки ні...
— Поки?
— Кхм... Між ними є тяжіння та почуття. Але після того, як Тео наважився поцілувати Драко...
— Ого...
— Той врізав йому й грубо послав. Памʼятаєш, я казала, що в Тео був важкий період?
— Це коли він блював у бібліотеці?
— Так... Тоді Драко з нами не розмовляв та не спілкувався. І чорт знає, що творив... Але потім все налагодилося. Щоправда, Тео більше не торкається Драко.
Джинні похитала головою, мовляв, «не дивно».
— Але іноді... — Герміона понизила голос. Джинні схилилася, щоб розчути. — Під час наших... ну, ти зрозуміла... вони випадково (або ні) торкаються один одного, і я бачу, як їх це заводить.
— А тебе?
— І мене... — Герміона закусила губу. — Жахливо...
— З глузду зʼїхати... — Джинні відкинулася на ліжко і задумливо пролепетала: — Світ більше не буде колишнім. Герміона Ґрейнджер зустрічається з двома хлопцями. Драко Малфой — бісексуал. Ні, ну про Нотта я чула різні історії, але щоб Малфой...
— Тільки Джинні, будь ласка, нікому.
— Я — могила. Але навіть якби я хотіла розповісти — мені б ніхто не повірив, — Візлі слабо розреготалася, наче збожеволіла. — Так. Мені все ще складно уявити, що це відбувається з тобою і що це не якийсь дивний розіграш. Але, я сподіваюся, ти знаєш, що робиш. Наскільки це у вас серйозно?
— Я... Я не знаю. Але це настільки сильний звʼязок, що мені складно уявити, як я жила без них раніше.
Герміона погладила передпліччя крізь тканину рукава.
— Ти влипла, подруго.
Герміона стиснула губи.
— Як ти гадаєш, як Гаррі сприйме цю новину?
Джинні насупилась і забігала зіницями, немов згадувала, хто такий Гаррі.
— Ох, не знаю. Я останнім часом його не розумію...
— Що трапилося? У вас все гаразд?
— Після тієї розмови, ну, памʼятаєш, що я хочу відстрочити весілля та окремо пожити, він став якийсь тривожний, нервовий. Ми почали сваритися через дрібниці. І я нічого не розумію.
Герміона сумно звела брови.
— Я не знала. Джинні... Вибач, я зі своїми переживаннями зовсім стала поганою подругою.
— Та перестань, у тебе проблем... у подвійному розмірі.
— Ні, це мене не виправдовує.
— Так, ти маєш рацію, немає тобі прощення! — вона випнула нижню губу. — Я сумувала за тобою.
Герміона притягла Джинні до грудей.
— Я не знаю, як Гаррі відреагує. Не думаю, що його збентежить історія стосунків утрьох, але це все-таки Малфой...
— Дідько, хоч бери та пий зілля удачі перед розмовою з ним. Я така вдячна тобі, що ти нормально відреагувала. Ти найкраща у світі, Джинні
Візлі! Я дуже хвилювалася через цю ситуацію.
— Та чого тут хвилюватися?
— Ти жартуєш?
— Подивися на це під таким кутом: дами вмирають, страждають, не можуть знайти собі хоча б одного хлопця, а в тебе одразу двоє! І якщо ти кажеш, що вони обоє гідні... Тобі заздрити треба!
Герміона розсміялася, міцніше стиснула Джинні в обіймах, а в куточках очей знову блиснули сльози. Тільки тепер від радості.
— Мені завжди подобалася Візлетта, — хмикнув Тео, коли Герміона переказала йому їхню розмову. Він допив каву і відлевітував чашку на тацю.
— Я все ще не знаю, як сказати Гаррі... — Герміона схвильовано смикала пасма волосся.
— Та скажи, як є, чого ти боїшся. Немає сенсу відтягувати.
— Ну, знаєш, Малфой не просто слизеринець.
Тео показово цокнув.
— Вічно через нього одні проблеми.
— Гей!
Герміона тицьнула пальцем йому між ребер. Негідник смикнувся і замружився.
— Він хороший.
Тео засміявся. Охопив Герміону та одним рухом повалив на себе. Вона крикнула. Конспект, над яким клопоталася Ґрейнджер, полетів на підлогу.
— Я думаю, ти єдина людина у всій галактиці, хто так вважає... — сказав Теодор, перебираючи пальцями на її боках.
— А ти?
— О, ні, Драко Малфой — справжнє породження пекла. Згадай мої слова, — хихотів Тео. Він у помсті схопив Герміону за ребра і почав безжально лоскотати.
***
Вихідні вони провели разом. Тео зізнався, що коли випрошував собі кабінет, думав не лише про розробку часовороту. У нього була ще кілька ідей, як можна використати приміщення. Тео притягнув із кімнати на вимогу старий матрац у немодну квіточку, і вони насилу помістили його до кабінету. Довелося стиснути стіл біля вікна до лялькових розмірів. Зате біля ліжка тепер відкривався чудовий краєвид на територію Гоґвортсу. Герміона начаклувала пристойну постільну білизну та кілька подушок. Драко подбав про шумоізоляцію та надійність замку на дверях.
Вони не вилазили з ліжка дві доби.
Їм навіть вдалося не зʼявлятися на спільних прийомах їжі — у Тео були свої домовленості зі шкільними ельфами. Правда, Герміона страшенно зніяковіла, коли в кімнаті зі звучним всплеском зʼявився ельф з обідом в руках у той самий момент, коли вона сиділа верхи на їхньому щедрому господарі.
Майже щоразу після оргазму на Тео сходило осяяння.
— Наші втіхи сприятливо впливають на мій мозок... — радісно оголошував він і сідав за стіл абсолютно голий.
Винахідник із головою занурювався у роботу мінімум на пів години. І його абсолютно не бентежили стогін та ляпаси на задньому плані. Такій силі концентрації можна було лише позаздрити. Він багато просунувся в розробці часовороту за ці сорок вісім годин. Здається, Теодор виробив ідеальну робочу рутину: секс, винахідництво, сон, душ, трохи їжі та знову секс.
Їм навіть удалося виспатися. Усі троє зізналися, що разом їм спалося набагато краще, ніж поодинці. І це попри нескінченне переплетення зайвих рук та гострих колін. Герміона завжди лежала посередині, Драко ліворуч від неї, а Тео праворуч. У них зароджувалися спільні традиції: Тео щось читав вголос, а двоє насолоджувалися із заплющеними очима і провалювалися в сон. Оксамитовий голос був найкращою колискою. Помічаючи, що їхнє дихання поглиблювалося, він відкладав книгу та ще хвилину розглядав. Насолоджувався. Драко притулювався до Герміони ззаду, торкаючись носом її голови, і обвивав рукою, приховуючи груди. Їхні розслаблені тіла тонули у хвилях білої бавовни, а вії приховували насолоду сновидінь. Тео всміхався і теж вирушав у світ мрій.
У Герміони боліло все тіло. Вона чашками пила знеболювальні та постійно замазувала синці, укуси та засоси. З настанням нового тижня хлопці вирішили зглянутися над нею і дати перепочинок.
Вони знову почали ходити на міст вечорами. Ще одна традиція укорінялася з новою силою. Хлопці багато розмовляли, пізнавали один одного. Іноді здавалося, що Тео з Драко теж знайомилися заново.
Вони любили забиратися до затишної кишеньки мосту. Накладали захисні, дезилюмінаційні та зігрівальні чари, запалювали невеликий вогник і насолоджувалися виглядом на Заборонений ліс та Чорне озеро.
— У тебе так відросло волосся... — сказала Герміона, ніжно перебираючи довгі кучері Теодора.
Тео лежав головою на її підігнутих під себе ногах. Від приємних відчуттів шкіра вкривалася мурашками. Тео заплющував очі й муркотів від задоволення.
Драко обіймав Герміону зі спини, поклавши підборіддя на її плече.
— Та спробуй з вами знайди час на стрижку.
— Точно, — Драко взяв двома пальцями пасмо, що спадало на обличчя, і показово дістався нею до носа.
— А мені так навіть більше подобається, — Герміона скуйовдила безлад на голові Теодора.
Тео потягнувся до її кучериків і намотав на палець.
— Можу відростити такі, як у тебе. Нехай Драко плутається хто є хто, — підморгнув він.
— А те, що в тебе лапищі втричі довші та член я, звичайно, не помічу, — пирхнув Драко.
— О, а ти помічаєш мій член?
— Знаєш, останнім часом я бачу його частіше, ніж свій...
— Мабуть, життя стало трохи кращим? — Тео уїдливо посміхнувся «спостерігачеві».
— Як цей милий вечір перетворився на дискусію про члени? — невдоволено перебила Герміона.
Хлопці глухо засміялися.
— А про що ти хотіла б поговорити? — спитав Драко і прикусив її плече.
— Про тебе.
— М-м-м? І що про мене?
— Поясніть мені... — Герміона трохи зніяковіла. — Чому тоді... в теплиці... зʼявився твій патронус?
Драко широко всміхнувся, Тео підступно захихотів.
— Що? — насупилась Герміона.
— Річ у тому, — мелодійно почав Тео, дивлячись на Герміону і Драко знизу вгору, що в магічному світі так буває, коли в тебе трапляється сплеск приємних емоцій. Як, наприклад, потужний оргазм... — Тео блиснув очима, Малфой усміхнувся йому правим куточком рота. — У тебе мимоволі виривається патронус.
— Оу... Я не знала.
— Що, Ґрейнджер, у підручниках із заклять про секс не пишуть? — знущався Драко.
Герміона зніяковіла. Вона і справді дуже мало знала про секс у магічному світі. Він що, мав сильно відрізнятися? Чи існували закляття спеціального призначення?
Слизеринців тішило те, як всезнайка Герміона Ґрейнджер не знала деяких тонкощів сексуального життя магічного світу. Хлопці дізнались про це ще в дитинстві, коли тільки починали цікавитись темою «звідки беруться діти»?
— До того ж Драко довгий час не міг викликати патронус у принципі. Можна зробити висновок, що він знайшов нове джерело приємних спогадів. — Тео цмокнув Герміону в стегно. — Але сталася ще одна дивна річ, — продовжив він, але вже звернувся до Драко, — патронус змінив тілесний образ. Куди подівся тхір? Це був якийсь змій...
— Дракон... — тихенько промовила Герміона та обернулася назад. Драко зустрів її теплий медовий погляд і ніжно торкнувся її вуст своїми губами.
— Хлопчик подорослішав, — виніс вердикт Теодор.
Герміона глянула на горизонт, що чорніє. Перед очима спалахнули образи з теплиці. Яскраві, незабутні картинки. Кінчики пальців щипало хвилювання. Спогади віддавалися пульсуючим теплом нижче пупка.
— Хочу віддати належне, — прокашлявшись, невпевнено промовила Герміона, — ви знаєте толк у задоволенні.
Хлопці затамували подих, а за мить, немов за командою, самовдоволено хмикнули. Драко ковзнув під мантію і міцно стиснув вигин талії.
— Де ви навчилися... хоча ні, краще не відповідайте, — Герміона прикусила язик, подумавши про численних дівчат до неї. Неприємна думка обпекла гіркотою.
— Просто Слизерин має факультативні заняття, — веселився Малфой.
Тео реготнув. Він впіймав погляд Герміони й, провівши пальцем біля її спідниці, промуркотів:
— З такою музою неможливо чинити інакше.
Він притулився губами до того місця, яке пестив.
— Який ти милий... — глузливо простогнав Драко.
Герміона тицьнула його в ребра ліктем. Драко смикнувся. Схопив її, різко повернув і глибоко та смачно поцілував.
Великий білий камʼяний міст більше не соромився проявів почуттів трьох. Він знав, що став їхнім першим притулком, особливим місцем. Він зберігав їхній секрет під зводами різьблених арок. Він мовчав і допитливо спостерігав. Сум про те, що вони скоро поїдуть, стікав талими краплями по величезних палях. Залишилось всього кілька місяців, і вони знайдуть собі інше місце, інший міст, інший світ. А поки... Вони тут. Вони закохані. І великий білий камʼяний міст збереже їхню таємницю.
Тео провів пальцем по зеленому оксамиту старого дивана. Зачіпки дряпали шкіру. Обшивка пошарпалася і затерлася. Невідомо, скільки людей сиділо на цьому дивані до того, як його віддали до кабінету Нотта. Присунувшись до Герміони, Тео ковзнув пальцями по її стегнах і потягнув на себе. Герміона зашипіла від болю. Смикнулася.
— Все ще болить? — з винним видом спитав Тео.
Вона легенько кивнула.
За цей тиждень Тео залишив на її тілі ще кілька опіків. Драко сердився і погрожував закувати його чортові руки в рукавички, якщо той не навчиться себе контролювати. Теодор і сам не хотів завдавати болю, але емоції були настільки сильними, що виливались через край. Останній тиждень він відчував, ніби потрапив у власні сновидіння. Але вони були соковитішими, смачнішими, яскравішими. І повторювалися щодня. Декілька разів на день...
Як тут навчитися стримуватись?
Тео сильніше намагався контролювати внутрішню стихійну магію. Але від цього жахливо горіли всі органи. Він буквально спалював себе зсередини. Теодор готовий був терпіти заради Герміони та Драко. Але так не могло продовжуватися вічно. Потрібно було знайти рішення. Тео вмів концентрувати потік енергії всередині, але йому однаково треба було придумати, куди б зливати її.
— Знімай спідницю та колготки, — скомандував Теодор і схопився з дивана.
Він підійшов до шафи зі скляними дверцятами. Блиснув відблиск, щось брязнуло. Обернувшись, Тео побачив, що Герміона не зрушила з місця. Вона здивовано підняла брови та заляскала віями. У руці у нього була баночка з темного скла.
Теодор за крок опинився біля неї й підняв з дивана за руки. Він опустився перед нею на коліна, стукнув нігтем по баночці й пояснив:
— Я тебе лікуватиму.
Тео ніжно всміхнувся. Зморшки навколо очей підтвердили його добрі наміри. Герміона зітхнула і потяглася до застібки на спідниці, але Тео, відклавши пляшечку на край дивану, перехопив її руки й сам почав роздягати пацієнтку. Він спустив спідницю і дбайливо, дюйм за дюймом зняв чорні щільні колготки, звільняючи ніжки. Герміона стояла перед ним в одних рожевих трусиках та білій шкільній сорочці без краватки.
— Тобі не холодно? — дбайливо спитав лікар.
Герміона похитала головою.
Тео розстебнув нижні ґудзики та підняв краї сорочки. На плавному вигині стегна виднілися червонувато-бордові пухирі у формі пальців. Теодор насупився. Йому нестерпно було усвідомлювати, що він став причиною цього.
— Притримай, будь ласка, — Тео простягнув їй край сорочки. Герміона стиснула його на рівні грудей, оголивши живіт.
Тео занурив два пальці в пляшечку і зачерпнув порцію цілющої мазі. Він закусив губу і з обличчям тотального зосередження невагомо провів по опіку.
Герміона скривилася. Охолоджуюча мазь дарувала полегшення, але щипала. Запах ментолу нагадав їй дитинство, коли мама розтирала спину зігріваючим засобом. Від дотиків Тео на шкірі зʼявилися сироти, і Герміону пересмикнуло. Теодор з побоюванням прибрав пальці.
— Ні-ні, все гаразд. Просто трохи лоскітно.
Мʼяка усмішка прикрасила обличчя Тео. Він потягнувся за пляшечкою, зачерпнув нову порцію мазі та почав обробляти інший бік.
— А що це за мазь? — поцікавилася Герміона.
Тео схопив пляшечку, покрутив у руках, принюхався.
— Драко приніс. Я, чесно кажучи, не маю жодного уявлення. Він сказав, що це допоможе тобі від опіків. Ну, і ще раз облаяв мене за те, що я їх залишив.
Герміона посміхнулася. Їй досі було незвично жити з тим, що Драко виявився таким дбайливим.
Тео продовжував ніжно втирати ліки, а Герміона подивилася на шафку за ним. Стулка, з якої він дістав пляшечку, була відкрита і звідти пурпурними вогниками поблискували вже знайомі зілля.
— Тео?
— М-м-м?
— А що то були за колбочки? — спитала Герміона. — Ну, з чимось фіолетовим всередині.
— Контрацепція, — лаконічно пояснив він і трохи здивувався.
Герміона хмикнула. Вона здогадувалася.
— Дивно. Ніколи раніше не бачила, щоб хлопці приймали... адже я теж пʼю.
— Ну... у магічному світі це досить популярна практика. Дивно, що Візлі змушував тебе приймати контрацептиви.
Герміона насупилася. Вони ніколи не обговорювали це питання з Роном. Все було якось зрозуміло. Вона гадала, що у всіх так. Подруги, чистокровні чаклунки, мабуть, теж думали, що інакше бути не може.
Помітивши розгубленість Герміони, Тео поспішив пояснити:
— Це надійніше зілля. Воно не лише від вагітності, а й від багатьох неприємних хвороб. Це як... — Тео клацав пальцями, намагаючись згадати слово, — презерватив! Тільки без презерватива. Класна річ. І в нашому випадку дуже якісна, без побочки. Драко сам його варить, — уточнив Тео.
Він дбайливо погладив її стегно і уклав:
— Отже, ні до чого тобі отруювати свій організм. Залиш це нам.
— А що буде, як я його випʼю?
— У тебе виросте величе-е-езний гарний пеніс.
Герміона округлила очі.
— Та я жартую! — розсміявся Теодор. — Нічого не буде. Воно не спрацює.
Герміона, сміючись, підвела очі до стелі.
Тео трохи відсторонився і злегка покрутив пацієнтку з боку на бік — шукав, чи нічого не пропустив.
— Вибач мені... — він стиснув губи. — Я не хотів тебе скалічити.
— Все добре. Я тебе не звинувачую. Ти вже майже стримуєшся. Ще трохи й виходитиме. Я гадаю, що потрібно більше практики.
Тео хитро посміхнувся. Ідея про те, щоб «практикуватися» частіше, йому дуже подобалася.
— До того ж якби не опіки, ти мене зараз не... гладив би ось так. А мені дуже подобається... — Герміона ніяково відвела погляд убік.
— Так? — Тео підступно примружився. — Що ще тобі подобається?
Інтонація його голосу повідомляла, що лис питав не про улюблені сорти чаю.
— Ну... — промовила Герміона, — мені подобається, як ти цілуєшся...
— О, одразу так?
— А ти хіба не про це питаєш?
— Про це, — Тео широко посміхнувся і заворожено завмер у передчутті.
— Продовжуй.
— Мені подобається, як ти всміхаєшся... Одним краєм губ. Якось по-особливому підступно...
Тео у відповідь саме так усміхнувся.
— Як ти дивишся на мене... як ти закусуєш губу, коли збуджений.
— Я закушую губу?
Герміона хихикнула.
— Так, дуже часто.
—  Що ще? — Тео наблизився на дюйм. Він тримав її ноги за задню поверхню стегна і з цікавістю дивився знизу вверх.
— А чому лише я говорю? — обурилася Герміона і опустила руки. Сорочка розпрямилася. — Може, ти теж поділишся?
— Ґриффіндор вимагає справедливості! — награно серйозно передражнював її Тео.
— Теодоре! — Герміона насупилась і відразу помʼякшила емоцію. — Розкажи мені, що тобі подобається.
— Гаразд.
Тео вовтузився, влаштовуючись зручніше, відвів погляд убік і вгору, наче щось згадував, і повільно та вкрадливо заговорив:
— Я люблю дивитися на вас із Драко, — він знову глянув на Герміону, щоб не пропустити жодної найменшої емоції на її обличчі. — Коли ви цілуєтеся, коли ти дивишся на нього, коли він пестить тебе...
З властивою йому легкістю Тео відразу підвищив градус розмови.
Румʼянець підступив до щік Герміони. У кімнаті ставало спекотно.
— Мені подобається торкатися, мацати, пестити тебе. Я обожнюю твоє тіло. Особливо дупу, — Тео підкріпив свої слова смачно стиснувши сідниці Герміони. Він присунувся і торкнувся підборіддям її шкіри. Подивився на неї. — Я божеволію, коли ти стогнеш від задоволення... коли він трахає тебе або коли я насаджую тебе на член. Я обожнюю, коли ти закочуєш очі від його грубих рухів... у мене всередині все просто горить. Я ніби відчуваю твоє збудження і його... і воно посилює моє.
Щоки Герміони благали про помилування. Пильний синій погляд не давав вдихнути.
— А тобі подобається, коли я дивлюся на вас? — підступно прошепотів Тео, погладжуючи улюблені округлості.
Герміоні це дуже подобалося. Але Тео застав її зненацька зі своїми розпитуваннями. Чи нормально взагалі те, що їй це могло подобатися?
— Так... дуже.
— Розкажи мені більше.
— Я... Мені... — соромʼязливості не було межі. Герміона ніколи раніше ні з ким не говорила так відверто. Плюс, їй здавалося, що її вподобання, мʼяко кажучи, дивні.
Тео ласкаво цмокнув її в стегно біля гумки трусиків. Його ніжні жести чарівним чином діяли на її тривожність. Герміона проковтнула, вдихнула на повні груди й сказала:
— Мені подобається те, як ти дивишся на мене та Драко, коли ми... займаємось коханням... Це хвилює і підстьобує, — вона ще раз глибше вдихнула. — Мене дуже заводить те, як ви з Драко дивитеся один на одного... але не торкаєтесь. Я відчуваю ваше тяжіння... повітря можна різати ножем.
— Мені теж це подобається... — трохи задумливо промовив Теодор.
Йому хотілося більшого. Йому хотілося торкатися Драко, але він пообіцяв не поспішати, не тиснути. Їм потрібен був час.
— І мені дуже подобається... — Герміона закусила щоки зсередини. Замовкла. Вона не могла говорити далі.
— Не соромся... — мʼяко прошепотів гіпнотизер. — Це ж я — твій Тео. Мені можна розповісти все.
Його голос промчав луною по її тілу. Тисячі маленьких зірочок зігріли душу.
«Твій Тео...»
Герміона запустила пальці в його заплутані кучері.
— Розкажи мені... будь ла-а-аска, — він немов березневий кіт потерся об її ногу. Герміона не могла встояти.
— Мені подобається те, що ти робиш... пальцями... та язиком.
— Хм... прийму це за комплімент, — самовдоволено хмикнув Тео.
— Хотіла б я так само майстерно приносити задоволення вам... — Герміона подавилась. Вона що, справді сказала це вголос?!
— Я можу навчити тебе.
Вона тричі моргнула й одразу випалила:
— Давай.
Тео округлив очі. Він кинув фразу гіпотетично, щоб подразнити. Але рішучість у голосі Герміони його запалила.
— Зараз? — здається, Теодор розгубився.
— Ти мав інші плани?
— Ти мені подобаєшся, Ґрейнджер, — сміявся Тео, знову поцілував ніжну шкіру на стегні й піднявся.
— А як ми це робитимемо? У тебе є якісь... кхм... підручники... чи ти на словах розкажеш?
Тео розреготався.
— Тільки практика. Я спрямовуватиму і ділитимусь враженнями.
Герміона трохи напружилася.
— Звичайно, тільки якщо ти не проти, — додав Тео і лагідно охопив долонею її обличчя.
Герміона змінила емоційне забарвлення — зухвало зігнула брову.
— Знімай штани, Нотт.
І Тео зняв штани. Вони влаштувалися на дивані. Тео сперся на лівий бортик, підклавши подушку під спину. Одну ногу він зігнув у коліні та притиснув до спинки, другу спустив униз — обидві не вміщалися, диван був надто вузьким. Герміона розмістилася в нього між ногами. Вона сиділа на колінах і впиралася боком у його зігнуту ногу.
Від їхньої відвертої розмови він уже був твердим. Попри те, що Герміона багато разів бачила Тео оголеним, вона збентежилася. Відводила погляд, перебирала пальці.
— Знайомся, це містер член, — Теодор жестом вказав на предмет вивчення.
— Тео! — Герміона засміялася. Він умів розрядити атмосферу.
— Розслабся. Тут немає нічого складного чи соромного. До того ж у тебе вже класно виходило. Просто є кілька нюансів, і ти їх точно освоїш. Я вірю в тебе, Ґриффіндоре.
Герміона посміхнулася й хмикнула.
— Добре, давай почнемо.
— Головне в мінеті... — Тео взяв повчальну нотку і відразу помітив, що Герміона здригнулася. — Тебе бентежить слово «мінет»?
— Трохи...
— Тобто ти можеш робити його, а називати ні? — Тео скептично похитав головою. — Так не піде. Тепер ми з тобою ще вчитимемося називати речі своїми іменами. Упевнений, Драко рано чи пізно змусив би тебе... кхм, вербалізувати те, що відбувається.
— В якому сенсі?
— Побачиш... — загадково промовив Теодор. — Так, не відволікаємось. На чому я зупинився... Так. Головне в мінеті — багато слини та самовіддача.
Герміона зосередилася. Запамʼятовувала.
— Немає нічого гіршого за тертя. Все має ковзати.
— А під самовіддачею що мається на увазі?
— Напевно, це найголовніше, що відрізняє мінет від банальної дрочки. Ох, вибачте, мастурбації. Коли я розумію, що партнерці подобається процес, то її збудження посилює моє. У тебе у цьому плані проблем немає. Твоя... самовіддача, — Тео хитро посміхнувся, — зводить мене з розуму.
Герміона задоволено посміхнулась і кивнула. Вона діловито закотила рукава сорочки.
— Можна почати ніжно. Як у поцілунку. Але тільки не як у поцілунку з Драко. Зуби краще ховати.
Тео взяв її за руку і повільно опустив на член.
— Візьмися за основу. Не бійся, можна міцніше. І вигни його на себе.
Герміона потягла руку, і член опинився перпендикулярно тілу. Він був пружним і чинив опір.
— Тобі так не боляче?
— Все в нормі. Він витриваліший, ніж здається, — заспокійливо всміхнувся Тео. — Використовуй губи, язичок. Уяви, що це... хмм... морозиво. Або льодяник. Починай із плавних рухів.
Герміону повеселило солодке порівняння. Хвилювання розчинилося. Вона смикнулася і наблизилася. Перекинула волосся на один бік, схилилася і ніжно, ледве торкаючись, облизала голівку. Тео схвально промимрив. Тоді вона пройшлася язиком трохи нижче, і ще раз, а потім провела від самого початку вгору.
— Так, так добре, — він відкинув голову назад і заплющив очі.
Пройшовши той же шлях ще кілька разів, Герміона змочила губи й опустилася ротом на член. Вона щільніше зімкнула губи та почала ритмічно, але не швидко рухатися.
— М-м-м, — похвалив учитель. — Продовжуй.
Окрилена першим успіхом, Герміона посилила тиск. Вона відчула, як член ще більше налився кровʼю, як контур головки став чіткішим, і їй подобалося ковзати по цій різкій межі губами. Герміоні подобалося, що, попри те, що Тео спрямовував, саме в її руках було зосереджено повний контроль. Їй подобалося, що її дії змушували Тео закочувати очі, важко дихати, здригатися. Вона додала рухи язиком, і його живіт напружився, виявляючи рельєф. Герміона мимоволі простогнала.
Відчувши вібрацію голосу, Тео солодко простягнув:
— Та-а-ак...
Герміона почала набирати темп, працюючи одночасно рукою, ротом та язиком.
— Можеш ще додати трохи вакууму, — підказав Теодор.
Герміона слухняно втягнула щоки й ще кілька разів опустилася.
— Чорт!
Герміона продовжувала ритмічно смоктати. Щелепа почала німіти від незвичної пози. Вона дістала член з рота і знову почала його облизувати. Наче льодяник чи морозиво... Вона відчувала, як низ живота наливався свинцем. Приємна пульсація між ногами змушувала стискати стегна. Її шалено збуджувало те, що відбувалося.
— Зніми сорочку.
Не відриваючись, вона стягнула з себе сорочку та скинула її на підлогу.
— І білизну.
Вона розстебнула бюстгальтер і звільнила груди. Тео легко торкнувся її соска. Герміона здригнулася. Тео простогнав. Звуки його насолоди підштовхували ученицю негайно закінчити урок та накинутися на викладача.
Проводячи язиком по всій довжині, Герміона зауважила, що Тео яскравіше реагує, коли вона доторкається ближче до кінця. Вона вирішила зосередитися у цій області.
— Головка чутливіша за ствол, — ніби підтверджуючи її здогади, сказав Тео. — А ось це місце називається вуздечкою, — він вказав на невелику смужку шкіри, схожу на струну, що звʼязує голівку та основу члена з нижнього боку. — Мені подобається, коли ти тут граєш язичком.
І Герміона закріпила теорію на практиці під вдячні зітхання піддослідного.
— Є ще мошонка, яку теж не варто обділяти увагою, — він обхопив кисть Герміони та провів її пальчиками там. — Яєчка дуже чутливі. Ти можеш масажувати цю зону долонькою або ротом, що, звичайно, набагато крутіше.
Герміона залилася фарбою. Її чомусь дуже бентежили всі ці подробиці анатомії. Але оксамитовий голос Тео та його спокійна інтонація помʼякшували хвилювання. Вона провела пальцями ніжною шкірою.
— А ось тут взагалі якась чарівна точка, — Тео опустив їхні руки ще нижче. — Промежина чи перинеум дуже чутлива у чоловіків, бо тут можна залучити простату. Коротше, це відчувається супер-кайфово.
— Ось так? — Герміона трохи натиснула і глянула на Тео спідлоба.
— М-м-м так.
Тоді вона опустилася і торкнулася заповітного місця язиком. Тео вигнувся і різко видихнув. Його шалено збуджувало її прагнення вчитися. Якби він знав, що вона така старанна, то став би викладачем набагато раніше.
— Якщо тобі не подобається там волосся, я можу їх позбутися.
— Ні. Все в порядку.
— Впевнена?
— Так.
На підкріплення своїх слів Герміона ще раз провела язиком, а потім ще й ще, щоразу роблячи це впевненіше.
— Оближи мою руку.
Вона послухалася. Герміона вела язиком по його долоні та невідривно дивилася в затуманені розпустою очі.
— До речі, зоровий контакт теж страшенно заводить, — прохрипів він. Зіниці розширилися до всепоглинальної чорноти. — І взагалі я люблю дивитися на тебе у процесі... у будь-якому процесі.
Герміона посміхнулася про себе. Їй подобалося, коли Тео дивився.
Тео обхопив член рукою і почав рухатися в такт її шалено-приємних пестощів язиком. Він пришвидшувався. Закушував губи. Доходив до краю.
Герміона підвела голову і хитро посміхнулася.
— Це так працює з усіма?
Тео розгублено заморгав. Йому ставало складніше думати, кров відплила від мозку та зосередилася в іншому місці.
— Ти про Драко? — уточнив Тео. Вона кивнула. — Щось мені здається, що у нього можуть бути інші вподобання. Все дуже індивідуально. Наприклад я гадаю, йому подобається, коли глибоко.
Герміона замислено кивнула. Драко і справді особливо бурхливо реагував, коли вона так робила, і сам подавався стегнами вперед.
— А тобі ні?
Герміона прогнулась у спині, присунулась і повільно почала занурювати член у рот. Тео прибрав руку.
— А мені... — він замовк. Вона ввела член до самої горлянки. Тиск приємно стиснув голівку. — Мені теж... Так... О... Чорт!
Вона знову відсторонилася і самовдоволено зігнула брову.
— А що ще тобі особливо подобається? — Герміона грайливо провела пальцем по його стегні. Увійшла в роль.
— Я люблю, коли дуже мокро... — він закусив губу і схилив голову набік. Тео глибоко вдихнув, взяв Герміону за підборіддя і провів великим пальцем по блискучих губах. Дивлячись прямо в очі, він додав: — Люблю, коли слина стікає з твого солодкого язичка.
Герміона рвано видихнула. Відверті слова Тео розхитували її рамки пристойності, а диявольський синій погляд змушував хотіти більшого. Вона не встигла подумати, чи подобається їй самій це, але те, з яким смаком Тео розповідав про вподобання, шалено збуджувало. Нехай він говорить про що завгодно, тільки не зупиняється.
— Якщо засадити член глибше, зазвичай виділяється багато слини, — підказав учитель.
Герміона вирішила спробувати. Вона зробила ще пару глибоких рухів, та її рот справді наповнився додатковою рідиною. Герміона зібрала слину на кінчику язика і поволі опустила крапельку на головку.
Тео гортанно простогнав.
Тоді вона випустила більшу порцію і провела рукою, розтираючи рідину по стволу. Долонею Герміона відчула пульсацію. Напевно, це добрий знак.
— І ще, — задихаючись додав він, — усі ці мокрі звуки... прицмокування і клекотання. Мені це також подобається. Дуже.
Герміона здивувалася. Їй навпаки здавалося, що слід уникати цих мимовільних сплесків. Вони були якісь соромʼязливі. Вона охопила член губами та проробила кілька фрикційних рухів, випускаючи на волю ті непристойні звуки.
— Так... — простогнав Тео і зігнувся.
Атмосфера розпалювалася. Герміона продовжувала рухатися, старанно застосовуючи усі рекомендації. Тео божеволів від вигляду члена в міцному кулаці Ґрейнджер, від її вологих губ, які ковзали вгору-вниз. Він втрачав контроль. Йому хотілося більше.
Тео потягнувся до неї, наблизився.
— А ще я люблю ось так.
Він схопив її за потилицю. Кучері зімʼялися під вологою долонею.
— Дай мені знати, якщо захочеш, щоб зупинився.
Вона кивнула, не відриваючи губ. Теодор почав штовхатися до її рота. І водночас притискав голову. Сильно. Глибоко. Контроль повністю належав йому в цей момент. Він діставав до горлянки. Герміона заплющила очі. Дихати було практично неможливо. Від різких рухів проступили сльози в куточках очей.
Він різко штовхнувся, упершись членом глибоко в горло та у пориві пристрасті прогарчав:
— Мені подобається трахати твій гарячий вологий рот ... — штовхнувся ще раз. — Драко також подобається. Ми втрачаємо від тебе голову.
Теодор захопився і засадив надто глибоко. Герміона смикнулася і закашлялася.
— З тобою все добре? — він відпустив її та стривожився.
— Так... — вона невпевнено всміхнулася, — але мені не було чим дихати. І підступив...
— Блювотний рефлекс? — Тео ніжно погладив її шию. — Так... може бути неприємно. Вибач. Дехто каже, що з цим можна працювати. Але ти не зобовʼязана. Ми можемо обійтись.
— Я не проти глибокого занурення, якщо тобі це подобається, — Герміона соромʼязливо відвела погляд і облизала губи. — Просто не так часто.
— Домовилися, — Тео нахилився і цмокнув її в куточок рота.
— Можна я закінчу? — Герміона грайливо провела язиком по зубах.
Тео глухо захихотів і відкинувся на бильце дивану. Хто-хто, а він уже точно не проти.
— Ти можеш грати з темпом та прийомами, але коли я близько, краще вибрати один ритм і тримати його до кінця.
— Добре.
Герміона зібрала волосся в пучок і поволі схилилася. Вона охопила основу члена рукою і знову стала ритмічно занурювати його в рот. Приєднала язик, зробила кілька глибоких захватів, додала слини. Другу долоню вона опустила трохи нижче та ледь натиснула на ерогенну точку. Тео заплющив очі й міцно зімкнув щелепи.
Він поклав долоню їй на шию. Герміона стримано простогнала. Тео рвано зітхнув і глянув на неї.
— Я близько.
Вона відчула, що Тео сильніше натиснув їй на шию, і сприйняла це як сигнал на прискорення. Герміона набрала темпу і, як він її вчив, почала ритмічно його дотримуватись. Все його тіло напружилося. Він раптом почав подаватися стегнами назустріч рухам. Вчепився пальцями в шию, а другою рукою в диван. Кілька хаотичних ривків, і Тео прогримів на весь кабінет.
Герміона відчула перебійні тремтіння і гарячі сплески у роті. Коли спазми припинилися, вона ніжно піднялася губами знизу нагору і насамкінець легко лизнула кінчик.
Тео розплився у блаженній усмішці тотального задоволення. Він з останніх сил притягнув до себе ученицю і поклав на груди.
— Це залік, Ґрейнджер.
Герміона сміялася, дивлячись на його задоволену гримасу, ковтнула і скривилася від гіркого присмаку.
Тео насупився і суворо сказав:
— Ти ж знаєш, що не маєш ковтати, якщо тобі не подобається?
— Так, — впевнено кивнула Герміона. — Не хвилюйся. Мені подобається сам процес. Але смак... специфічний. Я думаю, звикну.
Тео з обожнюванням міцно обійняв свою найкращу ученицю. Його стегно ковзнуло між її ніг, і він відчув, що її трусики наскрізь промокли.
— М-м-м, теж збудилася?
— Спробуй залишитись байдужою, коли ти кажеш... такі речі. І, мабуть, те, що ти розповідав про взаємне збудження, ну те, що тебе заводить, коли я заведена, — зі мною теж працює.
Тео задоволено хмикнув і трохи натиснув стегном.
— Дай мені кілька хвилин прийти до тями, і я займуся тобою.
Герміона цмокнула його в шорстке підборіддя. Вона притулилася до грудей вухом і слухала, як серце вирівнювало ритм, як дихання сповільнювалося. Її кучері зімʼялися під його рукою й обвили шию. Герміона водила пальцем між родимок і тонких білих шрамів. Вона доторкнулася до сузірʼя на передпліччі, і зірочки спалахнули срібним світлом. Ґрейнджер  відчула легке поколювання на своїй руці. Кассіопея сяяла в усіх трьох. Герміона пригорнулася до Тео губами. Шкіра була тепла і трохи волога. До звичного терпкого запаху примішався кислувато-нудотний запах сексу. Апельсини, цигарки та секс — ідеальний коктейль.
— Тео...
— М-м-м...
— А ти колись... робив, — вона не боїться цього слова, не боїться, — мінет? — обережно запитала Герміона.
— Ні, — спокійно відповів він, ніби вони говорили про ранковий «Віщун».
— А хотів би?
Тео схилився до неї так, щоб подивитися у вічі. По-лисячи ​​примружився:
— Тобі це сподобалося б? — відповів він запитанням. — Збудилася б, якби я зробив мінет Драко?
Герміона закусила губу, відчуваючи, як серце стукнуло у вухах. До чого ж Теодор був прямолінійним.
— Чого притихла? Ми ж домовилися називати речі своїми іменами.
У мовчанні зароджувалися образи буйної фантазії. Чи сподобалося б їй? Вона знала відповідь. Але язик не повертався. Яскраві картинки завʼязали вузол на шиї. Це ж «її Тео», йому можна розповісти все.
— Я гадаю... — Герміона прокашлялася, — я б страшенно збудилася.
— Тоді з тебе снодійне зілля, а з мене майстерність оральних пестощів, — сказав Теодор, і вони разом розреготалися.
Пролунав стукіт. Герміона нервово підскочила та схопила сорочку. Тео не поспішаючи відірвав тіло від дивана. Він натягнув труси й зробив крок у бік дверей, коли зрозумів, що стукали... у вікно.
Але якого біса? Вони ж на астрономічній вежі.
Тео розвернувся з підозрою і глянув на Герміону. До нього дійшло. Він усміхнувся і пішов до вікна.
— Тео, стій! Я ж не одягнена! — Герміона судорожно застібала сорочку.
— Це Драко... Я відчуваю.
— Ну і що... Я...
— Добрий вечір, містере Малфой, — Тео всміхнувся у відчинене вікно.
Драко висів у повітрі, міцно стискаючи мітлу.
— У мене засвітилася рука.
— Я теж радий тебе бачити.
Драко окинув поглядом розпатланого, оголеного Тео і помітив за його плечем у глибині кімнати Герміону в одній сорочці.
— Чим ви тут займаєтесь? — насупився ловець.
— Може, ти зайдеш? — Тео відкрив другу стулку навстіж. — Я, звісно, можу розповісти тобі всі подробиці, але дай знайду цигарки.
Драко цокнув і безпардонно увірвався до кабінету. Тео поблажливо усміхнувся, похитав головою та зачинив вікно.
— Я казав тобі, що ти майстер ефектної появи? — вишкірив зуби Тео. Драко кинув йому мітлу і стягнув промоклу спортивну кофту через голову.
Він підійшов до здивованої Герміони та оглянув убрання.
— Привіт, Драко, — лагідно всміхнулася вона.
— Щось пішло не так... — він указав на неправильно застебнуті ґудзики. Простягнув руки й почав виправляти ситуацію. Герміона відчувала його крижані пальці крізь тканину.
Теодор підійшов до них і почав пильно спостерігати.
— Як провели вечір? — з ноткою отрути спитав Драко.
— Вчилися... — хитро протягнув Теодор.
Герміона почервоніла.
Драко примружився.
— Я розповідав нашій принцесі про принади оральних пестощів. Вона практикувалася, — знизав плечима Теодор.
Драко забрав руки від Герміони. Став напруженим.
— Ясна річ... — процідив він крізь зуби.
— Драко, ти що, ревнуєш? — глузливо запитала Герміона.
— Хто? Я? Ні, — надувся Драко і склав руки на грудях.
Тео хихикнув. Драко стрільнув очима.
Герміона ніжно охопила його обличчя і розвернула на себе.
— Ревнуєш... — протягнула вона. Потяглася навшпиньках і цмокнула його в губи.
На очах крижана колючка перетворилася на прекрасного принца. Він обійняв Герміону за талію.
— Могли б мене дочекатися, — буркнув Драко.
— Упевнена, нам випаде шанс провести час наодинці, — Герміона заспокійливо пестила його по обличчю.
— Може, він зі мною хотів побути наодинці, — повернув Тео.
— На твою пику я дивлюся з дитинства щодня, — жартівливо кинув Драко. Тео реготав.
— А ось з тобою... — він притягнув Герміону до себе, — наодинці... — провів носом щокою. Задумався на кілька секунд. — Що ти робиш в суботу?
— У нас із тобою парне чергування, забув?
— Тим краще. Зустрінемося о десятій ранку на ґанку в бік Хоґсміду. Одягнися тепло.
Герміона просяяла в широкій усмішці, недовірливо зігнула брову.
— Це що, побачення, Малфой?
— Це що, зайві запитання, Ґрейнджер?
Вона засміялася і жестом показала, що тримає рота на замку.
— Сподіваюся, ти не проти? — Драко обернувся на Тео.
Той здивовано підняв брову. Він не звик, що Драко цікавився його думкою.
— Не дозвіл. Згода, — уточнив Драко.
— Я не проти. Тільки якщо ви мені потім у подробицях все розповісте, — підморгнув Тео.
— Який же ти збоченець, Нотт.
— Найкращий у своєму роді.
— Гаразд.
Драко плюхнувся на диван, затягнувши за собою Герміону. Тео приєднався до них.
— А тепер розповідайте подробиці мені. Я весь ваш.
— Який же ти збоченець, Малфой, — кривлявся Тео.
— Та ви обоє однакові! — передражнювала Герміона.
— Я слухаю... — наполегливо нагадав Драко, у передчутті заплющив очі та відкинув голову на спинку дивану.