Громовідвід

26

4 квітня, неділя, 1999 рік

Настирливий сонячний промінь лоскотав шию. Занадто гаряче. Занадто яскраво.

Тео розплющив очі. Зіниця моментально звузилася, оголивши синяву. У ліжку нікого, крім нього, не було. Кайф.

Він розтягнувся по діагоналі, зминаючи білі хвилі ковдри, відчув, як кожен мʼяз приємно поколює, солодко позіхнув. Під лівим боком щось заважало... рукавичка зі шкіри дракона. Вогнетривка. Теодор усміхнувся.

Йому весь ранок не давали спати. Герміона і Драко, які звикли прокидатися раніше, хихотіли і перешіптувалися. І звідки у них лише бралася енергія? Теодору здавалося, що після вчорашнього марафону любовних утіх, він не вилазитиме з ліжка тиждень, а ці двоє поспали всього кілька годин і взялися за старе. Прицмокування, смішки та тихі стогони порушували дорогоцінний сон. Чиїсь руки... або губи торкалися спини, плечей, шиї Тео в надії залучити до гри. Хтось зарився у його кучері і боляче потягнув. Теодор, на відміну від Ґрейнджер, не міг визначити, чиї пальці його торкалися. Тим паче спросоння. Він морщився і мугикав, поки зовсім не розлютився. Розгніваний соня з невдоволеним риком виштовхав хуліганів і наказав зачинити двері.

Сміючись, Герміона та Драко зайшли на кухню. Крізь відчинене вікно вривалося свіже морське повітря. Його підфарбовувала небесна синява. Це був перший сонячний ранок за усі ті дні, які вони провели на морі.

Герміона, міцно взявшись за потріскане деревʼяне підвіконня, визирнула на вулицю і вдихнула на повні груди. Як вона була рада, що все налагодилося і що її необґрунтована впевненість у тому, що хлопчики помиряться, спрацювала. У душі тулилося забуте відчуття легкості, ніби морський вітер проник у грудну клітку і забрав із собою колишні тривоги.

— Будеш каву?

Герміона повернулася і не одразу розгледіла Драко. Їй довелося завʼязати волосся, що впало на обличчя, в пучок. Малфой стояв із паличкою, націленою на кавник. Мабуть, ельфи не встигли зайнятися сніданком.

— Так. — Герміона підійшла до Драко, лагідно провела по його оголеному плечі і запитала: — А ти вмієш варити каву?

— Ґрейнджер, мене ображає твоє переконання у моїй безпорадності, — сказав Драко і майстерно змусив кавник пихкати.