Громовідвід

21.1

10 лютого 1999 рік
Поттер нервово смикав край сорочки.
— Може, варто все-таки щось простіше одягнути?
— Господи, Гаррі, та ти ніби на побачення йдеш! Розслабся! — іронізувала Джинні й ляснула його по пальцях. Він опустив руки. — Ти маєш прекрасний вигляд! Вразиш усіх слизеринців наповал.
Герміона прикрила усмішку рукою.
— Ну до чого тут слизеринці?! Я просто не хочу виглядати смішним. Може ще не пізно змінити колір на більш спокійний? Я почуваюся Рітою Скітер, — він невдоволено скривився. Якби фіолетова сорочка в зелений горошок мала почуття — вона б образилася.
— Ні. Нотт сказав дотримуватися дрес-коду. До того ж якщо ми змінимо колір, ти не будеш так прекрасно поєднуватися зі мною, — Джинні артистично обвела рукою яскраво-зелену сукню з фіолетовим поясом.
Вони дійшли до входу в підземелля.
— Зачекаємо тут, — повідомила Герміона. — Тео сказав, що зустріне нас.
— Напевно не хоче видати пароль, — хмикнув Гаррі.
— А ти розповів би слизеринцям пароль від ґриффіндорського гуртожитку? — відрізала Герміона.
— Справедливо.
Герміона переможно кивнула та всоте провела рукою по волоссю, пригладжуючи хвилі. Джинні стала особистим стилістом і для неї. Плавний каскад кучерів спадав на плечі, які обтягувала малинова сорочка. Тео сказав, що Забіні вимагає від всіх дрес-код «Потворне буяння фарб! У мене вже в печінках сидить ваша похмура туга». Джинні шалено надихнулася цією новиною і фразою «ми б з ним потоваришували» почала підбирати вбрання для подруги. За підсумками трьох годин зборів Герміона була одягнена в малинову сорочку, коротку темну спідницю з широким поясом у вигляді банту і блискучі зелені панчохи в тон сукні Джинні. Візлі подумала, що буде доречним додати до їхніх образів фірмові кольори Слизерину. На довершення вона рясно всипала своє обличчя та обличчя Герміони фіолетовими та рожевими блискітками: собі на очі, а подрузі на ніс і вилиці, імітуючи ластовиння.
— Гей, Ґриффіндор, чого топчитесь? Спускайтесь! — голосно сказав Тео, що зʼявився на видимому прольоті сходів.
Друзі, ніби за командою, пішли вниз.
— З днем народження-я-я! — вигукнула Джинні та підстрибнула.
— З днем народження! — дружньо додав Гаррі.
— Дякую-ю-ю! — перекривляв шалену інтонацію іменинник.
— Привіт. З днем народження ще раз, — усміхнулася Герміона. Вони вже бачилися з Тео сьогодні.
— Привіт, принцесо. Дякую. Радий, що ви прийшли, — він нахилився і цмокнув її в губи.
Герміона зіщулилася. Їй все ще було незвично виявляти почуття у присутності друзів. Але Джинні та Гаррі шляхетно вдавали, що нічого дивного не відбувалося.
Іменинник обійняв Герміону за спину, і вони попрямували до підземелля. Тео сяяв. Він був дуже веселим і мав кумедний вигляд. На ньому була дивна пурпурного кольору вельветова сорочка, звичайні парадні штани та багато різних ланцюжків та кілець.
— Забіні сказав, що мій внутрішній епатаж має проявлятися зовні, — сміючись, пояснив Тео. Він зняв один з ланцюжків, масивний з білого металу, і одягнув на Герміону. — Ти постривай, постривай, ось побачиш його і зрозумієш, що я ні в яке порівняння.
Почувши пароль, промовлений пошепки, стіна, яка здавалася глухим кутом, розійшлася і зʼявилися двері. Спускаючись сходами, Герміона відчула дивне бентежне дежавю. Запах вогкості та прохолода підземелля асоціювалася у неї із приємними спогадами. З кожною сходинкою гул танцювальної музики посилювався. Наприкінці виднілося рожеве світло. Він нагадував те дивне світіння, яке вона одного разу бачила у кімнаті на вимогу.
У вітальні був натовп народу. Усі слизеринці. Але ось що дивно — вони були одягнені в строкаті барвисті вбрання, ніби це було не лігво змій, а чарівний маскарад.
З натовпу вилетів Забіні. Герміона охнула і відразу зрозуміла, що Тео мав на увазі. Блейз був одягнений у блискучий малиновий піджак, на правому плечі красувався еполет із шипами та пірʼям, від якого дугою звисали переплетення срібних ланцюгів. Решта одягу була чорною. Довершували образ туфлі яскраво-жовтого кольору та безліч перснів з камінням.
— Подія століття! — вигукнув організатор вечірки. — Ритуальне жертвоприношення ґриффіндорського мʼяса в слизеринській святині.
Тео всміхнувся другу. Ґриффіндорці розгорялися ніяковістю. Найвпевненішою з усіх виглядала Візлі, яка, на відміну від інших, була в підземеллях вперше.
— Чудове вбрання, — засяяв Забіні. — Зізнаюся, думав, що вам не вистачить сміливості.
— Це все Джинні, — уточнила Герміона.
Блейз блиснув очима і ґречно кивнув Візлі. Вона у відповідь зухвало зігнула брову.
— Не забувай, ти говориш про Ґриффіндор, Забіні. Сміливість — це наша фішка.
— А я гадав нерозсудливість, — підморгнув Забіні Герміоні та відлевітував коктейлі новоприбулим.
З рябого місива випливла Дафна. Вона була одягнена відповідно своєму кавалеру. Вигини фігури підкреслював жовтий брючний костюм з таким самим масивним еполетом на правому плечі. Її чорне волосся тепер було синім з переливами зелених пасм. Губи вкриті синьою помадою, а очі прикрашали довгі накладні вії з пучками смарагдових пірʼїнок. Ґрінґрас і Забіні були схожі на двох екзотичних птахів, яких продавали на аукціоні за шалені гроші.
— Вау... — вирвалося у Джинні.
Дафна змірила її оцінювальним поглядом і натягнула найнеправдоподібнішу посмішку в історії людства.
Блейз із Дафною провели друзів углиб вітальні та запропонували розташуватися на одному з величезних шкіряних диванів. Герміона ще з порогу помітила платинову маківку Драко. У грудях за звичаєм кольнуло холодком. Він стояв біля каміна і спілкувався з молодшою сестрою Ґрінґрас. На Асторії була смарагдова сукня до підлоги. Тяжка паєточна тканина обволікала її тіло, позбавляючи простору для фантазії. Руки приховували жовті оксамитові рукавички вище ліктя. Бездоганно рівне волосся прикрашала велика шпилька з пірʼя в колір рукавичок.
Асторія схилилася, оголивши лебедину, неправдоподібно тонку шию, і щось прошепотіла Драко на вухо. Він усміхнувся.
«Що, надто веселий жарт?»
При цьому слизеринка ніби ненароком торкнулася пальців Драко, які охоплювали гранований келих.
«Якого біса?»
Герміона відчула грудку гіркоти та гнів, що підіймається з надр душі. Тео стиснув її плече. Також сердився? Чи підтримував?
Драко побачив їх. Усміхнувся незвично мʼяко. Ніжно. І серце Герміони знову ожило. Але одразу ж, згадавши, де він знаходиться, Драко одягнув камʼяну маску. Увійшов у образ. Він запропонував Асторії пройтися до диванів.
— Гей, а чому Малфой весь у чорному? — голосно обурилася Джинні.
— Тому що він у нас «особливий», — незадоволено цокнув Забіні та закотив очі.
Гаррі їдко засміявся, роблячи ковток. Драко фиркнув, підняв перед Візлі запʼястя і показав пальцями на яскраво-рожеві емальовані запонки. Ґриффіндорка закотила очі подібно до Забіні. Герміона похитала головою.
— Весь мій яскравий одяг вкрали нарґли.
— Ну і прийшов би голяка! — вигукнув Блейз. — Упевнений, багато хто б оцінив.
Герміона, стримуючи посмішку, невловимо прошепотіла у бік Тео:
— Це точно.
Здається, Драко почув. Чи просто здогадався. Він пронизливо глянув на занадто сміливу ґриффіндорку та випалив:
— Класний бант, Ґрейнджер, — він кивнув у бік поясу спідниці. — Подарункова упаковка? Вирішила презентувати себе Нотту?
Герміона заглитнулася. Тео зайшовся реготом.
— Не твоє діло, Малфой! — безглуздо скрикнула вона.
Драко злісно усміхнувся і взяв під лікоть Асторію.
— Ходімо, Ґрінґрас. Хочу ще випити.
Коли Малфой порівнявся із Ґрейнджер та Тео, він ледь помітно схилився і прошепотів так, що почули двоє:
— Якщо бант не для Тео, значить, розвʼяжу його я.
Герміона так і залишилася стояти, оторопівши, а підступна посмішка вросла в обличчя Теодора.
***
Джинні та Гаррі завели розмову із Забіні, до них приєдналися ще кілька людей. Спілкування виглядало досить органічним, крім гострого погляду Дафни, яка очевидно не шанувала прибульців. Дивно і незвично було всім. Але вони щосили намагалися зобразити дружність.
Тео та Герміона сиділи в кріслі у дальньому кутку кімнати. Праворуч потріскував камін. Герміона відзначила про себе, що він зовсім не зігрівав. Та сьогодні це було на руку, з огляду на натовп, який розігрів кімнату до небачених у підземеллі температур. Тео задумливо гладив колінко Герміони та дивився на танцюючих.
— У мене для тебе дещо є, — почала Ґрейнджер.
Тео завмер у передчутті. Вона пірнула рукою в сумочку і дістала синю коробку, перевʼязану рожевою стрічкою. Герміона довго не могла вигадати, що подарувати Теодору, але потім її осяяв один з яскравих спогадів. Вона витратила три години в магазинчиках Хоґсміду, вибираючи потрібний екземпляр. Протягнувши подарунок, ґриффіндорка несподівано відчула себе ніяково. Чомусь їй стало сором'язливо дарувати таку дрібничку людині, у якого було все. Дивно відчувати сором, бажаючи зробити приємно...
— З днем народження! — вона несміливо вклала йому в долоню коробочку.
Тео потягнув за стрічку та відкрив кришку. Усередині лежали згорнуті клубком смужки еластичної гумки на защіпках. Він дістав їх, приклав до себе.
— Це підтяжки? Як незвично! — вигукнув Тео і почав їх одягати.
Гострі хромовані зубці закусили тканину штанів. Темні смуги обійняли оксамит сорочки. Тео відрегулював довжину і, коли все було готово, голосно ляснув гумкою по грудях.
— Ніколи раніше не носив. Але мені дуже подобається! Дякую!
Він цмокнув здивовану Герміону в щоку. До чого ж Тео іноді здавався їй дивним. Герміона замислилась, що в такі моменти він нагадував їй Луну.
— О, у нас час подарунків? — матеріалізувався Забіні. — Момент! — він поманив пальцем, і з гори різноколірних коробок, складених на столі біля бару, прилетів яскравий згорток. — З днем народження, малюче! — Забіні підняв келих, довкола зібрався натовп. — За першу двадцятку!
Гості підхопили настрій Забіні та галасливо підтримали тост. Тео випив і з цікавістю розгорнув подарунок. Це виявився невеликий гребінець із чорного матового матеріалу.
— Зачарований гребінець, — пояснив Блейз. — Розплутає навіть найзапущеніші випадки. Ні, ну правда, крихітко, потрібно щось зробити з твоїм гніздом на голові, — він гидливо відкинув локон з чола Тео.
— Дякую, — посміхнувся власник гнізда, — що б я без тебе робив. І до речі, факт того, що я розміняв третій десяток першим серед вас, дітлахів, позбавляє тебе права називати мене малюком.
Блейз фиркнув, відставив келих і заламав Теодора так, що той не міг рухатися. Герміона встигла вчасно відстрибнути. Напій Тео полетів на підлогу.
— Ти завжди будеш моїм маленьким хлопчиком, — посміювався Забіні, боляче втираючи кулак у маківку іменинника.
Тео вирвався. Спробував тріснути агресора, але Блейз відбив атаку. Він показово змахнув уявну сльозу і з сумом вимовив:
— Ех, діти так швидко ростуть. Незабаром він випурхне з гнізда...
Натовп оцінив гумористичну замальовку. Святкове жертвоприношення продовжилося. Одна коробка змінювалася іншою, Тео загруз у різнокольорових клаптях пакувального паперу. Подякувавши черговому добродушному товаришу, Тео потягнувся і крикнув через усю кімнату:
— Малфой, де мій вірш?
Герміона єхидно посміхнулася. Тео і справді розраховував, що Драко говорив серйозно?
Декілька днів тому, коли вони проводили вихідні в кабінеті Теодора, Герміона запитала, що йому хотілося б отримати у подарунок на день народження.
Тео віджартувався чимось на кшталт «кращого подарунка, ніж ти, не знайти» чи «у щасливої людини є все».
Тоді Драко іронічно спитав:
— А чим я зможу порадувати тебе?
Тео не замислюючись випалив:
— Напиши мені вірш.
Драко скептично, з часткою зневаги вигнув брову.
— Що, слабо, Малфой? — напирав синьоокий диявол. Він знав, куди потрібно натиснути.
— Готуйся плакати, — відповів Драко з азартом.
Звісно, Герміона і Тео не сприйняли серйозно жартівливу погрозу Малфоя. Але Тео вирішив нагадати про кинуту мимохіть обіцянку.
— Де мій подарунок? Всі вже привітали, окрім тебе, — нахабно випалив Нотт, коли Малфой підійшов до нього.
Драко, не відкриваючи очей, простягнув Теодору чорну коробку розміром трохи більше долоні. Розірвавши пакувальний папір, Тео виявив усередині кілька тонких шкіряних рукавичок. Чорні з ідеально виконаними швами та мінімалістичною заклепкою на запʼясті. Філігранна робота. Тео запитально вигнув брову.
— Драконяча шкіра. Вогнетривкі, — пояснив Драко, зберігаючи емоційний штиль. — Упевнений, стануть у пригоді, коли почуття виходитимуть з-під контролю... — він непомітно всміхнувся, кинувши погляд на Герміону.
Гості, що їх оточували, здається, не помітили ніякого натяку. А якби й помітили, то не зрозуміли б нічого.
— Який ви уважний, містере Малфой. Вельми вдячний, — Тео відплатив теплом усмішки. Він дістав рукавиці та помітив чорний паперовий конвертик на дні. — А це що?
— Вірш, — незворушно відповів Драко.
— Ти серйозно?! — вигукнув Тео.
Він був шокований. Підбадьорливе хвилювання змусило просяяти бліде обличчя румʼянцем.
Глядачі зашепотілися. Почали переглядатися. Їм почулося? Малфой написав Нотту вірш?
Тео охайно розкрив конвертик. На чорному папері білими чорнилами рясніли каліграфічні завитки літер.
О, Тео, світ душі моєї, тихо!
Замри, будь ласка, змовкни і не дихай.
Світла ти промінчик, сонечко, солодкий зайчик!
За що дістався мені в друзі цей хороший братчик?

Та як серйозним бути, то я радий,
Блакитноокого в житті своєму гада мати.
Радію я, що разом можемо ми падати, але не впасти,
І таємницю одну й пристрасть розділити.

Радію я, що попри всю підлість буття,
Був поруч ти, втішавши до пуття,
Знаю я: з усмішкою широкою
Ти пробачаєш всі мої помилки. 

Промінчик світла наш розтоплює всю кригу,
Аби ти зрозумів: ти не один.
І зорі в вічності сплетуться на зап'ясті,
І натяк ми відчуємо на щастя.

Хай прогинається в моєї музи ліра,
Твоє: «Я світу час весь тобі дам»,
Закарбувати хочу я пером,
Щоб перечитувати й реготати згодом.

Бо ж певен я: чекати муситимеш вічність. 
Тож нагадай: чи віриш ти у нескінченність? 
І наостанок хочу я сказати, 
Щоб душу твою цілковито розірвати: 

Коли весь світ порожній, сірий, 
І тліє розум на уламках віри, 
Під задушливою хвилею морською 
Ціннішої немає фрази, аніж: "Я з тобою".
Серце впало. У кімнаті раптом стало тихо і пусто. Тео відірвав почервонілі очі від клаптика паперу та накинувся з обіймами на Драко. Той спробував відсторонитися. Але Тео міцніше стиснув його і шмигнув носом.
— Я з тобою. Я завжди з тобою... — нерозбірливо прошепотів він кудись у плече друга.
Драко безглуздо поплескав його по спині. Люди, що їх оточували, з розчуленням дивилися на дружні обійми. І дивувалися. Вони звикли до емоційних проявів Нотта. Але те, що Драко примружив очі на секунду, багатьом здалося дивним. Хто-хто, а Малфой точно не відрізнявся сентиментальністю. Можливо, війна змінювала всіх.
Герміона широко всміхалася. Внутрішнє сонце розливало промені — наставала весна. Невже Драко справді... Написав. Вірш. Сьогодні особливе розташування планет? Допитливість лоскотала нерви. Вона ж зможе прочитати потім ці рядки?
Коли Тео відірвався від Драко, пролітаюча бузкова куля блиснула на його мокрих віях. Він опустив очі в підлогу та невпевнено прошепотів:
— Дякую.
— Рости великий. З днем народження, — відповів Драко й одразу ж став абсолютно серйозним. Він розвернувся, схопив Ґрінґрас за руку і потягнув вглиб вітальні.
Драко пішов. Але Тео зі спини бачив, як він усміхався.
***
Вечір мчав. Люди пʼяніли. Музика ставала голоснішою. Охопивши тендітне запʼястя Герміони, Тео потягнув її танцювати. Грала ритмічна, задерикувата пісня. Тео дуркував, смішно смикаючи довжелезними руками в такт. Герміона хихотіла і підігравала. Слизеринці вже, здається, встигнули звикнути до дивовижної парочки Ґрейнджер-Нотт. Майже ніхто не звертав на них увагу. Ніхто, окрім Драко. Його колючий крижаний погляд відчувався на відстані кількох метрів. Герміона постійно поглядала в його бік. Драко виділявся, наче чорна діра в різнокольоровому космічному супі. Він розмовляв із бездоганною статуеткою блакитної крові. Вона кокетувала і звивалася перед ним. Але робила це аристократично вишукано. Не так, як Паркінсон. Вони були створені одне для одного. Немов зійшли з обкладинки журналу про успішних чаклунів. Кожна дія Асторії відізвалася у Герміони гидким відчуттям різі в животі.
— Ти хочеш мене про щось запитати? — прошепотів Тео, коли вони танцювали повільний танець.
Нотт загадково посміхався, зустрівшись із її неприкритим занепокоєнням. Він що, надумав знущатися з неї зараз?
— Мені не подобається, як вона його торкається... — процідила крізь зуби Герміона. Їй чомусь було соромно зізнатися у своєму невдоволенні.
— Це я вже зрозумів. Мені здається, всі в цій кімнаті це зрозуміли, Герміоно.
— Так-так, я не вмію приховувати емоції, — роздратування стискало голосові звʼязки, обурення Герміони стало на октаву вище. — Але чому він їй дозволяє? Вони що...
— Спитай у мене.
Герміона нервово проковтнула грудку. Вона не була впевнена, що хоче дізнатися правду.
— Що між ними?
— Ні-чо-го, — Тео оголив зуби. Був неймовірно задоволеним.
— Тоді якого біса?
— Шпигунські пристрасті. Гра під прикриттям...
— Не подобається мені його «прикриття».
— Скоро буде шоу. Зачекай, поки з відпрацювання повернеться Паркінсон. Ух-х-х, спека почнеться. Дві змії боротимуться за серце дракона.
Підступності Тео не було меж. Він світився тріумфуванням від геніальності їхнього з Драко плану.
— Ви жахливо чините.
— Про що ти?
— Використовувати ні в чому невинних дівчат для прикриття. Давати їм хибні надії. Це якось... неправильно.
— Ґрейнджер, ти щойно назвала слизеринок невинними дівчатами? Та ти просто квінтесенція співчуття, — Тео неприховано знущально розреготався, за що отримав ляпас по плечі. — Не переймайся, вони себе образити не дадуть. Драко нічого їм не обіцятиме. І межу не переступить. Уяви, що він просто грає у театрі.
— Не переступить межу? Ви що, з ним про якісь межі домовилися?
— М-м-м... можливо.
— А зі мною ви це обговорити не планували?
— Та ми просто не встигли, ти ось яка спритна, — Теодор грайливо вщипнув Герміону за бік.
— Тео... — небезпечно примружилася Герміона, — розповідай.
— Залишимо це на десерт. Тим паче не хочеш же ти знову нарватися на гнів Малфоя. Нам не варто змовлятися за його спиною.
— Тобто змовлятися за моєю спиною можна?!
— Ми розповімо тобі. Сьогодні. Обіцяю, — Тео підняв руку Герміони над головою і закрутив навколо своєї осі.
***
Драко стежив, як темно-синій бант майорів, повторюючи рухи танцюючих людей. Він розфокусовано слухав лепетання молодшої Ґрінґрас і намагався не показувати, наскільки сильно його дратували руки Теодора на талії найпрекраснішої дівчини в кімнаті. Він мав бути на його місці. Чи хоча б поруч із ним. Від власної безпорадності підкочувала нудота. Але вони домовилися. І Драко стримає своє кляте слово.
Біля коридору, що вів до спальні, почувся вереск. Неохоче перевівши погляд, Драко помітив, що вийшла Паркінсон, а галас створювали її безтолкові подружки, які щоразу раділи появі діви, як плішиві песики. Мабуть, Пенсі непомітно повернулася, одразу переодяглася і лише тепер ефектно вкотилася в епіцентр урочистості. Її тіло щільно обтягував блискучий комбінезон кольору фуксії. Він повністю приховував її шкіру аж до носиків туфель, але на грудях виблискував білизною провокаційний виріз декольте. З плечей недбало звисала білосніжна накидка з пірʼя. Різкий зріз каре підкреслював її точені вилиці. Пенсі впевнено попрямувала через увесь зал, похитуючи стегнами. Справжня королева Слизерину.
Вона по-господарськи обвила талію Драко і, кинувши їдке: «Здрастуй, Ґрінґрас», потягнулася яскраво-червоними губами до свого самця. Драко встиг ухилитися і тавро потрапило на щоку.
Малфой відійшов лише на секунду, щоб поповнити запаси алкоголю в келих, а дівчата вже розвернули масштабний скандал. Драко не слухав. Голову наповнив білий шум. Коли з агресивним криком: «Не чіпай мою сестру!» підключилася Дафна, Малфой по-тихому відступив, залишивши змій на поживу одна одній. Він підійшов до диванів, де сиділи ґриффіндорці, Нотт, Забіні, Ґойл та ще кілька слизеринок.
Блейз і Поттер сперечалися щодо тонкощів квідичу. Нотт, який абсолютно не розбирався в грі, несподівано встав на бік Гаррі. Незвичний альянс змусив щелепу Драко стиснутися. Відколи це Нотт і Поттер стали друзями? Невже хлопчик-який-вижив так легко пробачив слизеринцю його походження? А кучерявий теж хороший. Йому що, друзів не вистачає?
— Та й узагалі, який сенс загадувати так далеко наперед? Майбутнього...
— Не існує. Так, так, ти вже затрахав з цією хуйнею! — огризнувся Блейз на Теодора. Він спирався на товсту спинку дивану поруч із головою Візлетти.
— Я прошу добирати слова! — обурився Тео.
— Що ти маєш на увазі, Нотт? — щиро поцікавилася Джинні. — Про майбутнє...
— О, ні, Візлі, — заскиглив Забіні та з жалем стиснув її плече. — Він зараз розпочне лекцію на три години.
Гаррі кинув гнівну блискавку на розпускаючого руки слизеринця.
— Закрий пельку, бовдуре, — посміхнувся Тео. — Ти ні чорта не розумієш, тому й такий злий, — Тео пірнув перед Герміоною і схилився до Джинні. Поттер сильніше напружився. — Коротше, якщо у двох словах, то майбутнє не настане ніколи. Бо те, як ми його собі уявляємо, і те, що нас чекає насправді, — дві різні реальності. Нема сенсу будувати плани, сподіватися, адже в результаті все буде зовсім не так.
— А що ж тоді просто лягти й померти? — вклинився Поттер.
Тео випростався, обернувся і з глузливою посмішкою відповів:
— Ні, ну ти живи, якщо хочеш. Тільки не вдавай, що тобі під силу спрогнозувати майбутнє. Ти можеш жити лише тут...
— І зараз, — закінчила Герміона, і Тео схвально притулив її до себе.
— Якось це депресивно, Нотт, — зробила висновок Джинні. — Невже ти нічого не плануєш на майбутнє?
— Планую.
— Тоді в чому логіка?
— Я не покладаю надій.
Джинні насупила чоло.
— Я заплуталась...
— А я попереджав, — фиркнув Забіні та поновив келих Візлі. Джинні, піднявши до нього голову, вдячно всміхнулася та зробила великий ковток. — Ой, все, давайте просто скинемо його в канаву. Розкажіть про ваші плани на майбутнє, ґриффінорці!
— Я піду у великий квідич. Мене вже чекають кілька команд, — поділилася Джинні.
— Я хочу влаштуватися на стажування до міністерства. У далекому майбутньому бачу себе на посаді міністра, — сказала Герміона, за звичкою піднявши підборіддя. Хтось зі слизеринок тихо фиркнув.
— О, крихітко, — звернувся Блейз до Теодора. — У тебе намічається нічогенька конкуренція. Як домовлятися будете?
— Знаю кілька методів, — пограв бровами Тео.
— Нічого ти не знаєш! — Герміона показово вирвалася з його обіймів та сіла рівно. — Тільки чесна конкуренція, Теодоре!
— Чесна конкуренція зі слизеринцями, ну-ну... — розважався Забіні. — А ти, Поттер?
— В Аврорат. Однозначно. Я для цього й повернувся до Гоґвортсу.
— Ти такий смішний. Поттер, та тобі треба було назвати своє імʼя і тебе б взяли без запитань куди завгодно.
— Ні. Хочу, аби було чесно. Я складу іспити, пройду співбесіду та піду на стажування.
— Я зрозумів. Ви, ґриффіндоці, не шукаєте легких шляхів.
— Так, Забіні, наші методи, мʼяко кажучи, відрізняються.
Драко, який весь цей час замислено сидів на спинці дивану, розвернувся до Поттера і, спіймавши його погляд, запитав:
— А що потрібно для того, щоб потрапити на стажування в аврорат?
Усі обернулися. Замовкли. Драко був абсолютно спокійним і дивився на Гаррі впритул.
— Ти для себе чи загалом? — здивувався Гаррі.
— Тобі важко нормально відповісти, Поттер?
— Ну... Загалом треба мати високі залікові оцінки, а також СОВ та НОЧІ, рекомендаційний лист від викладача... — Гаррі задумався, почухав підборіддя і, обережно глянувши на Малфоя, додав: — Але якщо ти для себе, то тобі ще довелося б пройти комісію. Ну, це через... — Гаррі замʼявся.
— Судимості. Я зрозумів.
Гаррі кивнув. І несподівано для себе додав:
— Я можу надіслати тобі запитання для співбесіди, якщо хочеш...
— Надішли.
— Гаразд...
Гаррі ковтнув. Коли вони востаннє нормально розмовляли з Малфоєм? Ніколи? Кожна фраза, звернена один до одного, була насмішкою або образою. А тут... два адекватні хлопці вели цілком звичайний діалог про майбутнє. Здається, присутні були в не меншому шоці, ніж Гаррі.
— Малфой, утихомирив би ти своїх гарпій, а то моя королева постраждає, — гаркнув Забіні, помітивши нарешті Дафну, яка металася між двома вогнями, намагаючись розняти сестру і найкращу подругу.
— Та тут потрібні жорсткіші заходи, — байдуже відрізав Драко.
Герміона хмикнула. Повернулася до нього і спитала:
— Бʼєш жінок, Малфой?
Драко глянув їй прямо у вічі. Обійшов диван, сів, уперся ліктями в коліна. Герміона відчула запах його дихання. Усередині скрипнули крижані крильця.
— Лише коли вони проситимуть.
Герміона завмерла. Занадто сильно стиснула руку Тео. Драко зухвало підняв брову і повільно зробив ковток із гранованого келиха. Герміона простежила за рухом губ... як він повільно злизав залишок напою з єхидною посмішкою. Нервово зітхнула.
Хтось скрикнув. Драко обернувся. Скандал слизеринських власниць наростав. Асторія дістала паличку.
— Так, потрібно розрядити атмосферу... — стурбувався Блейз. Він приставив паличку до горла і посиленим втричі голосом оголосив: — Давайте зіграємо в «Я ніколи не»!
Народ пожвавішав. Багато хто відразу втік, аби не брати участь, а інші влаштувалися на диванах зручніше. Дівчата відволіклися. Спрацювало. Дафна, Пенсі та Асторія підійшли до компанії. Розсілися по різних кутках. Дафна обійняла Блейза. Тео поступився місцем для Асторії, а сам сів на протилежному дивані поруч із Драко. Пенсі граційно опустилася на коліна Малфоя та обвила його шию рукою.
— Так, всі знають правила?
— Я не впевнена... — тихо зізналася Герміона.
Блейз її почув. Пенсі з відразою цокнула.
— Коротше, ти кажеш, наприклад: «Я ніколи не літала на мітлі», а ті, хто літав, повинні випити чарку. Збрехати не вдасться. Я накладу закляття, що викриває. Той, хто не випʼє, приховавши правду, буде блювати потім три дні. У результаті ми й правду дізнаємося, і викриємо шахраїв. Все просто.
— Ні, я пас.
— Ну, я так і думав, — відмахнувся Блейз. Слизеринки згідно хихикнули.
— Та чого ти? Давай! — подала голос Джинні. — Це весело!
— Ось-ось, послухай подругу! — сказав Блейз, накладаючи закляття.
— Я не хочу, — твердо заявила ґриффіндорка і піднялася з дивану.
— Ну, давай, Герміоно! Слабо? — підбурював Теодор.
— Це безглуздо.
— Боїшся, Ґрейнджер? — підступно прогарчав Драко.
Він демонстративно обійняв Паркінсон за талію, і вона потерлася об нього сідницями. Драко підморгнув. Насміхався. Мерзотник.
— Наливай.
— О-о-о-о, — загудів натовп.
— Чудовий талант переговорника, Малфой, — прошепотів Тео.
Блейз начаклував три десятки чарок з темним невідомим алкоголем і розмістив їх пірамідкою між двома переповненими диванами.
— Починай, Візлі, — скомандував організатор.
Він розраховував на реакцію «чому я?», але Джинні, відкинувши волосся назад, голосно заявила:
— Я ніколи не ламала кістки.
Майже всі перекинули всередину чарки, крім Герміони, сестер Ґрінґрас і Ґойла.
— Ти щось собі ламав? — спитала Герміона у Тео.
— Сам собі ні. Але мої кістки були зламані неодноразово, — сухо відповів він, і Герміоні стало страшно.
— Тепер ти, Забіні, — повернула боржок Джинні.
Блейз гордовито розправив плечі та голосно оголосив:
— Я ніколи не зраджував своїй дівчині!
Дафна розквітла. Чмокнула вірного обранця в щоку. Кілька людей, соромʼязливо опустили погляд, випили. Пенсі напружилася, очікуючи, що Малфой перекине чарку. Але він не поворухнувся.
— Як? — прошепотів здивований Тео. Він був упевнений, що Драко зараз же почне феєрично блювати.
— Залежить від того, кого я вважаю своєю дівчиною... і що вважаю зрадою, — пояснив Малфой.
— Хитро...
— А ти, Тео, чому не пʼєш? — обурилася слизеринка, на прізвище Монклі, переконана в тому, що Теодор зрадив принаймні їй.
— Немає дівчини. Немає проблем, — відмахнувся Тео. Він зустрівся поглядом з Ґрейнджер і ніжно всміхнувся їй. Заспокійливо. — Давай, Ґрінґрас, ти наступна.
Дафна облизала губи. Задумалась. У щурячих очах промайнула хитрість.
— Я ніколи не... займалася сексом утрьох.
Малфой, Нотт і ще кілька слизеринців випили одним махом, навіть не кліпнувши. До чарки обережно потяглися Пенсі та її подруга з червоним волоссям.
І Ґрейнджер...
Її щоки палали. Герміона проковтнула напій, що обпалює, під мертву тишу, пронизану здивованими поглядами. Гаррі навіть відкрив рота. Вона не могла наважитись подивитися на хлопців. Натомість Малфой і Нотт самовдоволено посміхалися, насолоджуючись неприкритим збентеженням їхньої маленької партизанки.
Здивованою не виглядала лише Джинні.
— Що?! Ґрейнджер! У тихому болоті... — вигукнув Блейз. — Тепер я не засну, поки не дізнаюся комбінацію!
— Люди помирають від тривалого безсоння, Забіні, — парирувала Ґрейнджер.
— Ти ріжеш мене без ножа, крихітко.
Герміона повела плечима і невинно посміхнулася. Вона намагалася поводитися спокійно. Але обличчя горіло, долоні змокли, а серце стукало так, що на ребрах точно мали залишитися синці.
— Ой, та чи не все одно... — пробурмотіла Дафна і передала слово сестрі.
Асторія зробила крок вперед, щоб краще бачити компанію і мелодійно промовила:
— Я ніколи не цілувалася з людиною своєї статі.
Майже всі дівчата випили. Піднявся збуджений гул. Але вульгарні жарти та присвистування затихли, коли Тео і Драко одночасно потягнулися до напою. Вони були єдиними хлопцями, хто це зробив. Тиша пропустила музику на передній план.
— Між собою, чи що? — уколола Монклі, показуючи гострим нігтиком на двох.
Драко скривився, показуючи всім тілом, що це неможливо. Герміона нервово заламала пальці. Джинні закусила посмішку.
— Це було у дитинстві. На спір, — огризнувся Драко.
Забіні хихотів і похитав головою.
— А в Нотті я не сумнівалася, — смакувала свою правоту Дафна.
— Будь обережна, Ґрінґрас, — озвався Тео. — Твій ненаглядний Забіні спить зі мною в одній кімнаті. Нецілований... Беззахисний... — він погрожуюче потягнувся пальцями в їхній бік.
— І з дуже сильним ударом лівою, — підморгнув Блейз і розреготався. Натовп підхопив жарт.
Наступним на черзі був Ґойл.
— Я ніколи не був закоханий, — задумливо промовив він.
Джинні посміхнулася Гаррі, і вони синхронно випили. Тео ковтнув вогненну рідину, дивлячись у медові очі. Герміона відповіла тим самим. Пенсі прогнулася у спині, щоб дотягнутися до чарки й очікувально втупилася на Драко. Асторія теж не зводила очей.
Драко відчув своє серцебиття. Занадто сильні удари викарбували ритм на шиї. У вухах запищало. Він відчув легкий поштовх коліном Тео. Секундний погляд у синю безодню. Спокій...
Спокій...
Вгамувавши тремор, Драко потягнувся вперед, обхопив крижаними пальцями чарку. Підніс її до губ і одним махом осушив.
Паркінсон із вереском накинулася з поцілунками. Драко здивовано розплющив очі та зустрівся з похмурим поглядом Ґрейнджер.
— З мене годі на сьогодні, — заявила вона та обернулася до Джинні. — Мені треба освіжитись.
— Хочеш, щоб я пішла з тобою?
— Ні. Хочу побути сама.
Герміона впевнено встала і, не дивлячись на слизеринців, пішла у бік коридору, який вів до вбиральні. Тео не ворухнувся.
— Мені набридло, — проскиглила Дафна. — Ходімо танцювати!
— Ось так і руйнується атмосфера... — Блейз сумно опустив голову і змахом палички забрав гору з чарок.
***
— Я весь вечір дивився на твоє обличчя. Що це? — Драко схилився ближче і провів пальцем по щоці Герміони.
Він перехопив ґриффіндорку дорогою з туалету. У темному коридорі вони були одні.
— А що з ними? — Герміона провела пальцями по переніссі та згадала, що Джинні обсипала її блискітками.
— Ти схожа на північне сяйво... — прошепотів Драко, усміхаючись і не забираючи пальці від обличчя дівчини.
— Тобі не подобається? — настрій був похмурий та нервовий, Герміона з підозрою дивилась спідлоба.
— Навпаки, — він наблизився, але вона вивернулася. — Гей, що з тобою?
Голос Драко був мʼякий та вкрадливий.
Герміона посерйознішала ще більше. Склала руки на грудях. Гіркий присмак у роті не давав спокою. Вона відвела погляд убік і процідила крізь зуби, майже прошипіла:
— Мені не подобається, що вона собі дозволяє.
Драко розплився в самовдоволеній посмішці. Він обхопив її підборіддя пальцями та розвернув до себе.
— Ревнуєш, Ґрейнджер?
Герміона стиснула губи, похитала головою. Але сталевий погляд не відпускав. Випитував.
Що ж, він хоче це почути? Познущатися з нею? Нехай!
— Так, ревную!
Драко переможно всміхнувся. Мʼяко. Без насмішки. Рука ковзнула з підборіддя на потилицю, і Герміона відчула легкий присмак алкоголю на його прохолодних губах. Поцілунок був не притаманний Драко. Занадто ніжний та повільний. Він ледве торкався її губ. Неначе боявся злякати. Поранити. Герміона відповіла на поцілунок і провела язиком по його зубах. Але Драко глибоко зітхнув і відсторонився.
Вона запитливо зиркнула на нього. Повільний видих роздробив нервове тремтіння.
— Як же це все складно... — підсумувала Герміона.
Мелодія у вітальні змінилася на повільну. Драко протягнув руку і, посміхнувшись краєм губ, прошепотів:
— Потанцюй зі мною.
Він обхопив її талію та притиснув до себе. Драко хотів цього цілий вечір. Просто потанцювати разом.
Герміона притулилася до міцних грудей, і їй стало так спокійно, ніби вона сховалась від шторму за непробивною скелею. Океан тривоги більше не накривав її нещадними хвилями. Вона в безпеці.
Драко торкнувся підборіддям її маківки. Вогкий темний коридор перетворився на бальну залу. Вони прикрили очі та уявили собі, що кружляють серед людей. І це не страшна таємниця. І всім начхати. І люди, що їх оточують, оберталися б лише для того, щоб позаздрити гарній парі. Не засудити, не зганьбити. Просто захопитися.
***
Джинні плюхнулася на диван, змахнула паличкою і послабила ремінці на босоніжках. Вона натанцювалася до болю в ногах, їй потрібен був перепочинок. Тільки Візлі потягнулася за келихом, як він поповнився новою порцією коктейлю. Джинні вдячно кивнула Блейзу, який сидів на тому самому дивані. Відкинувшись на спинку, вона подивилася на Тео і Гаррі, які активно про щось сперечалися в глибині кімнати. Усміхнулася: зі спини хлопці були схожі на родичів, двоє темноволосі, кучеряві. Правда, Гаррі був значно нижчим.
Блискучі босоніжки залишилися поважно чекати власницю на підлозі. Джинні залізла на диван з ногами та потонула у комфорті чорних заломів.
— Забіні, я чула, тобі теж надійшло запрошення від «Татхілл Торнадос»? — почала вона, не відриваючи погляду від названих братів. — Я знаю, що вони візьмуть лише одного мисливця. Поборемося.
— Розслабся, Візлі, місце твоє. Я не піду до них.
Джинні обернулася та здивовано втупилася на Блейза.
— Це чому?
— Я до біса втомився... Хочу взяти рік перерви та поїхати в Італію, — він ліниво потягнувся і розвалився на дивані, підпер голову долонею і глянув у бік співрозмовниці. — Але я б на твоєму місці не витрачав час на «Торнадос», а відразу йшов до «Голігедських Гарпій».
— Але вони мене не кликали.
— То напиши їм сама.
Джинні скривилася. На чолі проступила зморшка серйозності.
— Та годі тобі, Візлі! Тільки не кажи мені, що ти боїшся.
Ґриффіндорка спробувала щось заперечити, але Блейз твердо заявив:
— Вони тебе точно візьмуть.
— Звідки така впевненість?
— А хто інші претенденти? Саммерс чи Реймонд з Хаффелпафу? Я тебе прошу. У цих членистоногих ні таланту, ні координації.
— У Саммерс сильний удар.
Блейз розреготався і похитав головою. Ланцюги, що звисали з еполету, брязкали на плечі в такт реготу. Забіні присунувся ближче, завмер і з усією серйозністю заявив:
— Ти граєш краще. Ми всією командою дружно ненавидимо тебе, — він хитро посміхнувся. — Це комплімент, Візлі. Приймальна комісія, якщо вони не стадо баранів, виберуть тебе, особливо якщо підтягнеш «поворот Фінвіка». Тебе іноді заносить вправо.
— Звідки такі пізнання про мою гру? — Джинні підозріло примружилася. Пролітаюча рожева сфера блиснула на її віях та губах.
Блейз майстерно проігнорував питання. Зробив ковток, дивлячись чорними очима поверх келиха.
— Можу тебе потренувати, якщо хочеш... — запропонував він.
Джинні завмерла, торкнувшись губами скла. Ковтнула за раз половину коктейлю. Забрала руки та схилила голову набік.
— Ти хотів сказати, таранитимеш мене, як дикий кабан, усе тренування? — пожартувала ґриффіндорка, добре знаючи манеру гри супротивника.
— Не бійся, я симпатичних дівчат із мітли не скидаю.
Чи то від алкоголю, який Джинні осушила одним махом, чи то від спеки, але обличчя ставало надто гарячим і покривалося румʼянцем. Візлі відкинула волосся назад і зухвало заявила:
— Дивись, Забіні, як би ти сам не колупнув носом землю.
Блейз задоволено захихотівши, поповнив її бокал.
— Так ти згодна? — не відступав слизеринець.
Джинні подивилася на Гаррі.
— Чи тобі потрібний офіційний дозвіл Поттера?
Блейз попав у десятку.
— Нічого мені не треба, — твердо заявила вона. Протест пульсував у вухах. — Зустрінемося на полі, Забіні. Не забудь одягнути щитки.
Блейз кивнув, зберігаючи сліпучу посмішку. Він підняв келих та урочисто заявив:
— Упевнений, ти отримаєш місце. «Гарпіям» пощастить із таким мисливцем, — з ноткою суму протягнув Блейз і стукнувся з неї напоєм.
Джинні з підозрою глянула на слизеринця. Здавалося, він не знущався, а говорив щиро. Вона здивовано зігнула брову і зробила ковток, приховуючи за склом посмішку.
— Блейзі, котику, ходімо танцювати! Я обожнюю цю пісню! — Дафна розхлюпала коктейль, поки стрибала від хвилювання.
Блейз важко зітхнув і, відставивши келих, піднявся на поклик пасії. Перш ніж зробити крок, він обернувся і підморгнув Джіні.
— Побачимося.

Примітка до частини
Плейлист вечірки🍸✨ (Забіні просив передати):
«We are your friends» Simian
«I like tuh» Carnage
«Blinding lights» Weeknd
«Electric feel» MGMT
«When I R.I.P.» Labrinth
«Mine right now» Sigrid