Громовідвід

23

Липень, 1996 рік

Удар. Моторошний тріск кістки пролунав в області щиколотки. Біль прострілив ногу. Але Тео стояв. Мусив вистояти. Він стиснув губи, різко вдихнув через ніс і глянув на батька.

Вже понад рік Вільяма Нотта було не впізнати. Після відродження Волдеморта на Тричаклунському Турнірі Вільям вибрав більш жорстокі методи виховання. З люблячого дбайливого батька він перетворився на тирана. Вільям буквально дресирував сина весь час, коли той не був у Хоґвартсі. Бойові закляття, найскладніші зілля, темні чари... Та головне — батько хотів підкорити стихійну магію Теодора.

— Ти маєш уміти захистити себе! — кричав Вільям, утискаючи сина у стіну.

Нога нила від болю. Тео вертів головою. Сльози безконтрольно текли по щоках. Внутрішні вібрації виривалися назовні. Батько відчував їх, і це йому не подобалося.

— Стримуйся!

Біла паличка, схожа на ту, що була у сина, встромилася у праве плече, і Вільям невербально промовив спазмуюче закляття. Мʼязи плеча спалахнули пекельним болем, наче їх розривали волокно за волокном.

— Ні, будь ласка! Батьку! — кричав Тео.

Його трясло від страху та злості. Він стиснув кулаки, намагаючись не випустити порив стихійної магії, який з нестерпною силою вирував усередині. Але марно. Підлогу розсікли тріщини. Руки вкрилися чорною кіптявою.

Вільям розчаровано похитав головою і шарахнув невидимим батогом по ногах. Переломана щиколотка підкосилася. Тео впав.

— Вставай! — заревів Вільям. — Будь сильним!

— Я більше не можу! Досить! — благав Тео, підводячись. У нього не було палички. Він не міг захиститись.

— Що значить: не можеш? Він не слухатиме тебе! Не помилує! — не вгамовувався батько.

Тео витер наспіх обличчя тильним боком долоні та постарався зосередитись. Батько спрямував паличку.

— Уяви сховище. Сховай у нього свою силу. Замкни. Верхній замок. Середній. Стримуйся, Теодор! Нижній... — Вільям послав червоний промінь у тремтливі груди.

Теодора відкинуло на кілька метрів. З глухим ударом він приземлився спиною на гранітний виступ каміну.