Громовідвід

29

— Я не знаю, що сказати... — Тео підвівся з лавки, провів долонею по обличчю і знову сів. — Це ж так нелогічно. Я б ніколи не став навмисно...

Герміону колотило після детальної розповіді про майбутнє, Драко очікуючи мовчав. У Великій залі було незвично пусто. Високі склепіння стелі тиснули могутністю, від чого ставало незатишно, хотілося залишитися наодинці в темному глухому кутку, де не лякатиме відлуння власних слів.

— Ні, ну це ж повнісіньке безглуздя! — продовжував обурюватися Тео, він буквально рвав на собі волосся. — Я не міг так вчинити. Я не міг добровільно стати причиною жаху.

Герміона співчутливо стиснула руку Теодора і відчула, якою та була холодною.

— Але як я міг піти до воронів? Я що, зовсім ідіот?

Збентеження Тео обернулося заспокійливим зіллям для Герміони. Її Теодор ще не той зрадник з майбутнього. І ніколи ним не стане.

— Чому ви не зупинили мене? — Тео повернувся до Драко. — Як ти взагалі допустив це? — зустрівшись із тишею, він додав. — Ну так... це ж фактично був не ти. Ще не ти. Чи вже не ти... Пиздець! — Тео дзвінко сплеснув долонями по обличчю.

Він гнівався. Не міг повірити, що став причиною смерті близьких і причиною нової війни. Він не міг повірити, що його пристрасть суперечить його коханню. Він не міг повірити, що справа всього його життя загрожує майбутньому. Майбутньому, яке всупереч переконанням Тео, існувало і буквально махало памʼятною листівкою у плоті сорокарічного винахідника.

— Тобто я з майбутнього попросив вас все виправити, так? — по складах повторив Тео.

— Так, — коротко відрізав Драко. Його починало дратувати, що Теодору потрібно було так багато часу, щоб усвідомити, що відбувається.

— А він хоч куди, виродок! — отруйно посміхнувся Тео. — Натворив лайна, а потім скинув на нас. Розбирайтеся самі. Чудово!

Для нього гість з майбутнього був лише історією, сторонньою людиною. Герміона хотіла заперечити, але слова застрягли клубком в горлі. Ще мить, і вона розплачеться, а це ніяк не допоможе вирішити ситуацію.

— Чому б йому... — Тео підскочив на ноги та почав ходити туди-сюди. — Ну тобто мені... не повернутися в минуле і не заховати щоденник Темпуса якнайдалі?.. Або втрутитися в процес передачі мамою формули? Або взяти й...