Глава 20

3 1 0
                                    

У кімнаті було тепло. У каміні горіли поліна, а важкі, щільні фіранки не дозволяли сонцю проникнути в покої принцеси, щоб випадково не розбудити її.

Лейла спала цілий день поспіль. Усе тіло боліло, ніби ще недавно хтось ламав усі її кістки раз за разом. Голова пульсувала, немов по ній били маленькими молоточками, а в роті був неприємний смак гіркоти і крові. І хоч кімната пропахла лавандою, Лейла відчула, як сильно від неї смердить потом, брудом і горілою плоттю.

Вона прокидалася поступово, не вірячи, що ще жива. Очі раз у раз заплющувалися, і вона справді кілька разів знову провалювалася в дрімоту. Голова гуділа від довгого сну та спогадів. Може все це їй лише наснилося?

Лейла піднялася з ліжка, виявивши, що все ще вдягнена у вкрадену сорочку і штани. Це був не сон, а кошмар наяву. Лейла жахнулася, поглянувши на себе в дзеркало. Вона не пам'ятала, як опинилася тут. Напевно, вона відразу знепритомніла, після того, як Юліан знайшов її в Мертвому Лісі. Вона погладила своє, ще колись світле волосся, яке зараз було забруднене кров'ю і чорним слизом. Її обличчя і зовсім було все в бруді. Згадавши про поранення, Лейла швидко оглянула руку. На місці порізу був лише невеликий, злегка рожевий шрам. Її рана не могла так швидко затягнутися. Схоже, цілителі в Твілліоні були значно здібнішими, ніж в Іліодорі.

До кімнати увійшли дві служниці. Лейла їх ніколи раніше не бачила. В обох були відсутні відмітини рабів. Дівчата вклонилися принцесі й одна з них сказала:

— Ваша Високосте, дозвольте допомогти вам прийняти ванну, — мелодійний голос служниці був приємним на слух. Дівчина була невисокого зросту з довгим, синяво-чорним волоссям, що було заплетене в густу косу. Її сірі очі, кольору паморозі, оглянули принцесу з непритаманною служницям пронизливістю. Вона вивчала Лейлу з неприкритою цікавістю, після чого її пухкі губи зігнулися в легкій, змовницькій усмішці.

— Відтепер ми служитимемо Вам, — пояснила друга, не менш вродлива дівчина. Її шоколадно-каштанового відтінку волосся вільно звисало з плечей, демонструючи його природний блиск і неймовірну довжину. Воно сягало дівчині до самих стегон. Світло-карі очі були опущені до підлоги, чекаючи, поки принцеса дозволить їй підняти погляд. Ця служниця була набагато вищою за свою напарницю. А її фігура... Про таких кажуть: "Суцільна шкіра та кістки", — Я Розалі.

Землі Дня та Ночі. Царство Золота Й Сонячних ПроменІвDonde viven las historias. Descúbrelo ahora