Землі Дня та Ночі. Царство Золота Й Сонячних ПроменІв

Глава 54

Я розплющила очі й побачила тільки темряву. Ні. Не тільки. Я бачила зорі. Вони були повсюди. Під ногами, над головою, по боках. Я оглянула себе. Жодного поранення. Ніякої стріли. Ні краплі крові. Я загинула. Невже це і є те місце, де я проведу цілу вічність? Серед зірок й чорного неба?

— Ти не затримаєшся тут на довго, — нізвідкіля я почула жіночий, лагідний голос, — Рада тебе бачити, Лейло. Я чекала на тебе.

— Хто ти? – спитала я й одразу почула відлуння, наче я була тут зовсім сама.

— Я Богиня. Але не та, якій ти молилась всі роки свого життя.

— Нотта? – спитала я, нічого не розуміючи.

— Так, — жіночий голос був добрим та ніжним, — Твоя матір не була смертною жінкою. Вона жила в Твіліоні, до того, як відправилась в Іліодор.

— Це не можливо, — тихо заперечила я, — Ми жили в Тарртоні. Мама була звичайною цілителькою.

— Ні. Це не зовсім так. Хоча вона і справді була цілителькою в Твіліоні, до того, як стала Дівою. Я подарувала їй нове життя, чого не робила вже дві сотні років. Вона була доброю й милосердною, і я вирішила, що вона гідна цього дару. Саме тому у тебе змішана кров. Кров ночі й дня. Тому ти змогла торкнутись каменю й не загинути.

—Та ні. Це не можливо. Ми жили в Тарртоні. — Все повторювала і повторювала спантеличена Лейла.

— Добре. Якщо маєш сумніви щодо моїх слів, то я тобі покажу.

Все навколо закружляло, немов в чарівному танці. Я опинилась в якомусь кабінеті. На полицях шафок рівними рядами були розкладені книги про зцілення , про лікарські трави, їх властивості та застосування. Тут і там стояли різні баночки з травами та відварами. В казанку варилось нове зілля. Я побачила маму. Така молода. Ще красивіша, ніж я її пам'ятала. Золоте волосся, сяючі очі, щира посмішка. Вона готувала якісь ліки. До кабінету ввійшов гвардієць Твіліона. Він простягнув їй конверт й сказав:

Принц Юліан просить про допомогу. Вас, як найкращого цілителя Твілліона, благають про порятунок Королеви Ілліодора і її ще ненародженого дитя . Їхні цілителі переконані, що вони приречені. Пологи можуть убити і матір, і немовля. Одна надія на вас.

—Звісно я допоможу. Потрібно поспішати, адже строк досить великий і пологи уже близько. Ми не можемо зволікати. Їдьмо.