Землі Дня та Ночі. Царство Золота Й Сонячних ПроменІв

Глава 53

Палац Короля був таким, яким його запам'ятала Лейла. Весь із чистого золота, велика кількість охорони й слуг. Нею трусило всю дорогу, аж поки вони не опинились перед воротами палацу. Вартові гвардійці впустили Лейлу й її друга – Даніїла. Вони йшли бруківкою, оглядаючи різні рослини й дерева, що росли у величезному саду. Шум води із фонтанів заспокоював, але Лейла взагалі не звертала на них увагу. Вона дивилась тільки вперед. Десь тут її брат провів майже три місяця за гратами. Чи був він ще при здоровому глузді? Чи не захворів?

— Не показуй свій страх, — порадив Даніїл, нахилившись до вуха, — Ні за яких обставин.

— Гаразд, я спробую. – Лейла намагалася заспокоїтись, але серце билось так швидко, а на лобі вже виступив піт від хвилювання. Невже це все скоро скінчиться?

Вони ввійшли в хол палацу й направились до тронної зали. Коли двері відчинились Лейла помітила, що трон був порожнім. Король ходив кругами по кімнаті, а коли побачив гостей, різко зупинився.

— Ти знайшла його? — перше про що він спитав Лейли. Він підійшов ближче, Лейла натомість спинилась, як і Даніїл.

— Так, але спершу я хочу бачити брата, — твердо відповіла вона, — Поки я не побачу, що з ним усе гаразд, камінь ви не отримаєте.

Король здивовано підняв ліву брову й тихо засміявся.

— Добре. Приведіть мого улюбленого заручника, — крикнув король гвардійцям, що стояли біля вхідних дверей до тронного залу, — А ти змінилась, — з єхидною посмішкою констатував Король, кинувши погляд на її супутника, — Чи можу я поцікавитись, хто твій друг?

— Це не так важливо, я просто її захисник, — спокійно відповів Даніїл.

— Цікаво, — протягнув король, сідаючи на свій золотий трон, — Ти занадто швидко і успішно виконала завдання, до того ж обзавелась новими друзями, які тобі допомагають. Гадаю це не просто захисник, мені здається я здогадуюсь, хто стоїть поруч з тобою. Радий вітати у своєму палаці Короля Воронів, — у знак привітання Елізар ввічливо та з повагою кивнув Даніїлу.

Король воронів галантно кивнув у відповідь.

— А ти талановитіша, аніж я думав, — після короткої паузи звернувся до Лейли Король Елізар .

— Ні. Вам відразу було відомо на скільки я талановита, інакше б не відіслали мене в Твілліон.