Землі Дня та Ночі. Царство Золота Й Сонячних ПроменІв

Глава 25

Лейла прокинулася рано. Голова гуділа від спроби пригадати бодай щось із учорашнього вечора, поки Луїза виводила відмітини на її спині, але всі спроби залишалися марними. Очі опухли, немов напередодні вона багато плакала, але Лейла не могла пригадати чому... Що її могло довести до сліз? Чи бачила це Луїза? Дим, яким вона дихала, вводив у якийсь дивний стан. Але чому він не діяв на Луїзу? Думати про це не було часу. У неї тільки місяць на те, щоб знайти камінь і втекти звідси, поки не настав день весілля, адже по плану Елізара заміжжя не передбачалось, це б тільки все зіпсувало. Думки про брата протверезили Лейлу, і дівчина швидко встала з ліжка. Вона не відпочивати сюди приїхала, а знайти цей чортів камінь, і плювати яку ціну їй доведеться заплатити! Хоч душу продати! Їй байдуже... Брат набагато важливіший за понівечену душу, яка по суті нічого не варта.

— Ви вже прокинулися, Ваша Високосте? — Луїза увійшла в покої принцеси й одразу вклонилася. На її обличчі, як завжди, грала хижа посмішка, — Як спалося?

— Мені потрібно в бібліотеку. Сніданок можеш принести туди.

— Що ви шукаєте, Ваша Високосте? Може, якби я знала, то змогла б допомогти.

Лейла сіла за туалетний столик і взяла гребінець. Луїза стояла позаду, вибираючи для принцеси сьогоднішнє вбрання.

— Хочу вивчити місцеву культуру та історію. Я нічого не шукаю.

— Але минулого разу ви аж ніяк не історію вивчали. Вас цікавлять магічні камені? Або діви? Або і те, і інше? Я можу допомогти, вам лише варто попросити.

Луїза говорила це буденним тоном, ніби справді лише помітила якусь дивину в прагненні принцеси відвідати бібліотеку. У кмітливості їй не відмовиш, але Луїза начебто знала більше, ніж говорила. Лейла застигла. Раптом вона вчора щось їй розповіла, поки була в затуманеному стані? Раптом Луїза щось знала...

— Учора все пройшло добре? Я майже нічого не пам'ятаю.

— Усе пройшло чудово. Ви без угаву базікали, але я і так майже нічого не зрозуміла. Напевно, це через те, що ви розповідали про Іліодор, про життя в палаці, а я ніколи там не була, тож більша половина з того, що ви розповіли, було для мене якимись нісенітницями.

— А де Розалі? Я її давно не бачила, — стурбовано поцікавилась Лейла, згадавши, що давно не бачила свою другу служницю.