Землі Дня та Ночі. Царство Золота Й Сонячних ПроменІв

Глава 41

— Ні, — прошипіла русалка, збираючись вже відпустити Лейлу, що, здається, от-от втратить свідомість.

— Марфа, — швидко промовив Даніїл, — Я дам тобі все, що попросиш. Тільки допоможи.

Русалка спинилась й прищурилась, пильно дивлячись на Короля Воронів.

— В минулому, та сила, що була в короля Іліодра, ледь не знищила все живе на цій планеті. Навіщо мені захоплювати трон Нікшера, якщо згодом від цього світу й попелу не залишиться? – Марфа оскалилась в злобній посмішці, — Камінь сонця ви не отримаєте. Навіть із моєю допомогою. Як тільки хтось торкнеться каменю – загине найстрашнішою смертю. І ви про це знаєте. Нікому не під владу цього зробити.

— Вона може, — Сія вказала на Лейлу й прошипіла у відповідь русалці, — Якщо раптом Юліан об'єднається із королем Елізаром – всім нам прийде кінець. Знову хочеш бути рабинею? Хочеш дивитись як він повільно знищує цей світ?

Марфа замовкла, прищурившись на Сію, та фея не збиралась зупинятись.

— Ми не можемо гарантувати, що цю силу не відберуть і не знищать наш світ. Але я точно можу сказати, що зробить Юліан, в разі, якщо ми не зупинимо його за будь яку ціну. Він знищить всіх нас, а наших дітей перетворить на рабів. А може й піде далі, і знищить всіх живих на цій планеті. То ж тобі обирати майбутнє, в якому хочеш жити.

Останні слова Сія промовила так наче виплюнула їх.

Марфа глянула на дівчину, очі якої були заплющені. Та вже, навіть, перестала тремтіти в її руках.

— Хто вона? – її взагалі не хвилювало, що Лейла втратила свідомість. Та й нікого здається не хвилювало.

— Наша надія, — промовив Даніїл, — Вона зупинить Юліана.

— Ось цей шматок кісток й шкіри? – здивувалась Марфа, розглядаючи Лейлу прискіпливіше, — Та ви знущаєтесь! Юліану навіть не прийдеться пальцем поворухнути, щоб скрутити їй шию.

— Я б не був таким певним, — просто заявив Даніїл, — То ти допоможеш?

— Ти хочеш сказати, що доля наших земель в її руках? І що я повинна помогти їй вкрасти наймогутнішу силу в історії цього світу? Я вас правильно зрозуміла?

— Все так і є, — підтвердив Даніїл й присів, простягнувши русалці руку, —ну то що, по руках?

Марфа важко зітхнула й потиснула Королю руку.

— І з чого ми почнемо? – спитала вона, глянувши на Лейлу, що почала битись в конвульсіях.

— Для початку, зачекаємо, коли вона врешті перетвориться, — пошепки мовила Сія.