Землі Дня та Ночі. Царство Золота Й Сонячних ПроменІв

Глава 32

У Яна Краймера вочевидь була здатність виживати в умовах, у яких, здавалося б, і зовсім не можна вижити. І ось, він, напевно, улюбленець Солли, йшов поруч з Урсулою, яка ще кілька годин тому готова була його вбити. Але дивно було те, що він не боявся її, ніби припускав, що вона хотіла його лише налякати, але ніяк не вбити. Адже він все-таки врятував їй життя.

— Не витріщайся на мене, — попереджаючи зашипіла Урсула.

— Ти й справді вбила б мене? — запитав Ян ,косо поглядаючи на неї.

— І оком би не моргнула, — чесно відповіла Урсула. Вона росла в жорстокості перевертнів. У світі, де жінки були лише слугами для своїх чоловіків. Які були радше бездушними речами, але аж ніяк не членами суспільства. Вона ненавиділа всіх перевертнів, усіх одноплемінників. Вона готова була спалити Варулл вщент тільки б припинити цю жорстокість. Але те, що вона росла в такій жорстокості, вплинуло на її характер. Вона вбивала, і не раз. І не тільки за наказом, і не тільки захищаючись. Іноді обставини змушували її зробити важкий вибір і взяти на себе гріх. З Яном було так само. Вона готова була його вбити, але це не означало, що після цього вона могла б спокійно спати або їсти.

— Стань у чергу. Знаєш скільки сольдійців полюють за моєю прекрасною голівонькою?

— Не треба було їх обманювати, — хмикнувши, підсумувала Урсула, продовжуючи крокувати за Яном, що вів її прямо в лігво Карога. Вони петляли вулицями Ка́рдана, проштовхуючись крізь натовп сольдійців. Ці місця завжди були жвавими, і цей день не був винятком.

— Інакше, в цьому місті не вижити. Або обдуриш ти — або тебе.

— Завжди є інший вибір.

— Вибір, у таких як я, не великий — або обманюєш, або стаєш рабом цієї системи. У мене немає знатних або багатих батьків. У мене взагалі їх немає. Дивно, що я досі залишаюся живим. Мабуть Солла мене любить.

— Карог не твій рідний батько? — здивувалася Урсула, штовхнувши якогось мужлана, що перегородив їй шлях. Він хотів було щось сказати, або навіть зробити, але, побачивши зброю Урсули, лише пробурмотів слова вибачення і відійшов від неї подалі, вирішивши не випробовувати долю. І правильно, в Урсули не було настрою на милосердя.

— Вітчим. Йому мене підкинули в кошику для продуктів. Мені й місяця не було. З ким поведешся — того й наберешся, чи не так?