Землі Дня та Ночі. Царство Золота Й Сонячних ПроменІв

Глава 26

Палацом Твілліона тут і там шастали слуги. Одні розносили тарілки з частуваннями та напоями, інші прикрашали бальний зал. Усі займалися однією справою — готувалися до вечірнього балу на честь приїзду принцеси Аврори. Надвечір до палацу почали прибувати місцеві аристократи і найбагатші твілліонці Родона. У бальному залі вже грала музика, яку виконували найкращі музиканти столиці. Переступивши її поріг Лейлі здалось, що час зупинився. Великі кришталеві люстри зачаровували сріблястим світлом, срібні дзеркала відображали яскраві вбрання гостей, а свічки на кришталевих канделябрах миготіли мов зірки на нічому небі. Усе навкруги свідчило про розкіш. В дзеркально відполірованому паркеті відображались щасливі обличчя всіх присутніх. У кутку зали розмістили столики з екзотичними фруктами та ласощами, до яких підходили задля коротких розваг та відпочинку від танцювальної ейфорії. Бальна зала була прикрашена малентами, уже знайомими Лейлі квітами фіолетового кольору, котрі вона бачила на полях біля садиби. Під світлом ламп, кімната здавалася ніжно-фіолетовою, а квіткові композиції підкреслювали теплоту та затишок, поєднуючись з шармом та гармонією природи.

Правителів з інших держав на бал ніхто не покликав, що дуже потішило Лейлу. Їй би не хотілося, щоб варрулці живцем знімали з неї шкуру в її ж свято.

— Народу-то багато зібралося. Всі хочуть подивитися на принцесу Іліодора, — Луїза, як завжди супроводжувала Лейлу, куди б та не пішла, а Розалі все не з'являлася. Лейла може б це й помітила, якби не була такою зайнятою, вивчаючи історію Земель Ночі. Вирішивши, що Луїза допоможе їй з пошуками каменю сонця, самозвана принцеса вирішила трохи розібратися у таємницях, що від неї приховують, поки вона чекає новин від служниці.

— А чого б це на мене витріщатися? У мене не дві голови і не сім ніг. Видовища не буде.

— Помиляєтеся, Ваша Високосте. Ви вже самі по собі — видовище в цій сукні.

Лейла оглянула себе. Виглядала вона справді непристойно шикарно, що підтверджувало слова Луїзи. Срібляста сукня ідеально підкреслювала кожен вигин її тіла. Глибокий виріз демонстрував пишні груди, а поділ сукні — довгі та стрункі ноги. Колір сукні переливався залежно від освітлення, а маленьке дорогоцінне каміння, вшите в рукави, відбивало різнокольорове світло. Здавалося, Лейла — зірка, що впала але продовжувала сліпити очі своїм сяйвом.