Адель

Розділ 9

На наступний день мене забрали до сім'ї Воландів. І ми одразу владнали проблему з грошима. Тепер все моє життя в руках цих багатіїв. І через кого? Через ту, яка не знає, що таке любов до своєї дитини. Через ту, яка про мене навіть не згадувала, коли їй не потрібна була допомога. Але я зробила це заради брата. Впала в залежність від Воландів тільки через нього, адже він ще ні в чому невинна дитина. Заради тієї жінки я б навіть пальцем не поворухнула, вона цього не заслуговує. Та зараз я мушу турбуватися про неї, її стан, м'яко кажучи, не дуже. Все ще не може оговтатися, що Ліам таке з нею вчинив. Тож я зняла для неї однокімнатну квартирку в маленькому тихому райончику. Ми обмінялися телефонами і я привезла їй все необхідне.

Ось так я "наладила" стосунки з мамою. Ми лише обговорюємо поверхневі щоденні турботи і подальше життя дитини. Все. На більше й не варто покладати надії. Ми й так багато розрушили, неможливо все так просто зібрати докупи.

А в домі Воландів царює напружена атмосфера. Гадаю, саме через мене. За другий день, що я тут перебуваю, Алана я бачила лише раз, коли ми "знайомилася". Мені здається, що він мене уникає, але я не розумію чому. Та байдуже. Все, що твориться в його голові – лише його проблеми. Я сюди прийшла працювати. І, схоже, в мене навіть щось виходить. З розкладом дня, ліками, коли приходять лікарі та масажисти я вже ознайомилась. Та от вдалий підхід до Раяна не можу знайти. Таке відчуття, що він просто знущається з мене. В свій бік я чую тільки докори і образливі насмішки. Наче я проходжу якесь випробування на витривалість. Та нерви в мене не залізні. Не знаю на скільки мене стане.

Зараз я на кухні, готую вже четвертий по рахунку чай, для вибагливого вже не хлопчика. Після кожної звареної чашки чаю, Раян відправляє мене назад. То він за гарячий, то вже холодний, то забагато цукру. Невже йому так хочеться вигратися на комусь. Я б хотіла доторкнутися до його душі. Поговорити з ним, дізнатися чому він все це робить. Ось вже четвертий чай готовий. З ним я намучилася найбільше, щоб все було так як хоче Раян. Спокійно йду в його кімнату. Думаю, вже ні до чого буде придертися.

-Я вже тут, з твоїм ідеальним чаєм.

Підійшовши до похмурого хлопця, я поставила чашку на столик біля нього і чекаю на реакцію Раяна.

-Дякую, Адель. - він зробив невеличку паузу, по його зверхньому погляду бачу, що все втрачено. - Я вже не хочу чаю, віднеси його назад.