Адель

Розділ 14

Здається, вже нічого немає значення. Нічого, крім нього. Дивлюся на Алана і з очей котяться сльози, та цього разу вже сльози невимовної радості і щастя. Приємна подія настільки мене ошилешила, що я навіть не можу рушити з місця, щоб повідомити лікарю та Раяну з Едваном про хороші новини. Просто стою біля нього, а з очей все ще стікають сльози. По погляду розумію, що він впізнав мене. Та за мить Алан повільно заплющив свої очі. Він занадто слабкий зараз. Не знаю, чи чув він мої недавні слова до нього. І чи буде пам'ятати цей момент? Хай забуде. Хай не знає, що та офіціантка, яка говорила такі високі слова, дивлячись йому у вічі, закохалася в нього. Так легко, як і всі інші. Я думала, що ніколи нікого не полюблю. Що кохання буває лише в кіно. Ображена дівчинка не знала, що закохатися можна так легко. Після нашої зустрічі, здається, з кожним своїм подихом, я ще більше закохувалася в зеленоокого Алана. Спершу я не розуміла, не знала, що оселилося в моєму серці. При кожній згадці про нього, в животі з'являлося якесь тепло. Я не знала, що то народжувалися метелики. Так і жила, подавляючи свої мрії.
Після втечі в моєму житті так багато сталось. Тепер я не знаю, що мені робити. Доля заводить мене чим далі в більші проблеми, з яких важко вибратись. Все. Бери себе в руки, Адель. Скиглення ще нікому не допомагало.

Я ще раз проводжу довгим поглядом сплячого Алана і виходжу з палати. Чимдуж біжу до пана Харварда, повідомляти приємні новини.
Лікар був в своєму кабінеті. І я розказала йому, що Алан розплющив очі. Його здивуванню не було меж. Адже нещодавно він був у пацієнта, який не видавав жодних ознак на швидке одужання. Що ж, сталося диво. Загроза життю минула. Вислухавши мене, доктор Харвард одразу пішов перевіряти стан Алана. Я подзвонила Воландам, які зараз будуть тут. І мені вже час. Едван дав мені сьогодні вихідний, щоб я відпочила. Дивно, та стомлено себе я не відчуваю, може позитивні емоції на мене так вплинули. Поїду до мами, а потім зустрінуся з Бетті.

Ось я вже біля маминої квартирки, відкриваю двері сама. Одні ключі я взяла собі, щоб бути спокійною. Адже ця жінка може дозволити собі все що заманеться.

-Мамоо.

Вигукую я, роззуваючись в коридорі.

-Адель, добре, що ти прийшла.

Та по її погляду бачу, що вона не очікувала мене побачити. Мені нікуди більше піти. Тому я тут.