Адель

Розділ 15

-Едван Воланд?!

З жахом промовила Бетті, яка не менше спантеличена за мене.

-Так! Едван Воланд! Невже ти його знаєш?

Схвильовано спитав Алекс. Він почав щось підозрювати.

-Та ні. Звідки я його можу знати.

Обманюючи Алекса рудоволоска старається викрутися з цієї ситуації. Не знаю, що буде, коли він дізнається, що ми замішані з цим типом! Ця брехня заради безпеки Алекса, щоб він не накоїв дурниць.

Ще однин удар мені в спину. Я жила в його брехні. Кожного дня посміхалася цьому покидьку, сліпо вірила йому. Думала, що Едван хороша людина, а, виявляється, він ховає купу скелетів в шафі. Та все вже вийшло на зовні, я знаю про його темні справи. Та не знаю скільки їх, і яких вони масштабів. Адже мені відома ситуація тільки з Алексом. Тепер я вже ні в чому не впевнена. Я не знаю їх! Нікого з трьох братів.

-Все. Мені вже час на нічну зміну.

Промовив Алекс, який влаштувався одразу на кілька робіт, щоб віддати шалені гроші за кляту машину.

-Гаразд. Тільки будь обережним, якщо щось трапиться, дай знати. І завжди бери трубку від мене. Ми щось придумаємо.

Мовить Бетті, бачу як їй зараз важко. Вона ще й мусить брехати Алексу. Якби не я, вона б не знала Едвана і не була б у цьому замішана. Якщо Алекс дізнається про наші справи з Воландом, нічого доброго з цього точно не буде.

-Будь ласка, бережи себе, Алексе.

На останок говорю я.

Алекс пішов, а ми з Бетті залишились в двох з жахливою інформацією. Я обняла подругу, яка ось-ось заплаче. А в неї лише все почалося налагоджуватися...

-Бетті, я звільнюся. Не буду більше біля тих фальшивих людей!

-Адель, не дурій! Ти розумієш, що винна Едвану сорок тисяч?! Тобі треба сидіти тихо і не показувати свої нерви, а то він щось запідозрить. Ми зовсім не знаємо цієї людини. Може, в нього багато масок.

-Ні... я не зможу там більше знаходиться. Не зможу вдавати, що нічого не знаю. Як побачу його, не втримаюсь, щось накою. Хоть у цьому всьому є і його частка правди, але він не має права так поводитися з Алексом.

-Він небезпечний, Адель, дуже. Завдяки грошам він має безмежну владу. Мені стає моторошно, коли думаю чому він так хотів саме тебе на цю роботу. Це взагалі правда, що Раян бажав, щоб ти стала його доглядальницею? Чи може це лише привід, щоб ти опинилася у їхньому домі.

-Ні, ні, ні. Бетті, ці твої здогадки хибні. Раян не міг мене обманути, не міг. Думаю, він взагалі до брудних справ свого брата не причетний.

-Добре... але тобі потрібно бути пильною.

-Тепер немає мені спокою в тому домі, Бетті. Гаразд. Вже темніє, мені час.

-Куди? Підеш до пані Аманди?

-До неї, а куди ж іще.

Обнімаю подругу і йду. Тепер ми обоє залишились на одинці зі своїм болем.

Я швидко зникаю з поля зору Бетті, щоб рудоволоска не хвилювалвся за мене. До мами я не піду. Не хочу її бачити. Краще б та жінка ніколи не з'являлася переді мною. Краще б зникла назавжди.
Мені треба зібратися з думками. Як бути? Що робити? Мене вкотре розчарювали люди, яким я довірилась. Чому, коли все помалу налагоджується, обов'язково має здійнятися ураган, який зруйнує все хороше на своєму шляху. І не лишить виходу з прикрої ситуації.. Кажуть, Бог дає кожному такий хрест, який людина взмозі нести. Чи правда це? Бо мій хрест давно мене вже розп'яв.

Я йду по осінніх вуличках Бостона і вже не помічаю їхньої краси. Скоро наступить зима. Так холодно, я замерзла. Але мені нікуди йти. Зараз я в невідомому районі. Чому? Не знаю. Ноги самі мене сюди занесли. Поблизу якісь будинки, магазин, кафе, та вони вже давно закриті. Тому я сідаю на лавку біля якогось будинку і хохаю собі в руки, щоб хоч якось зігрітися. Пройшло десь пів години, я остаточно замерзла. Хочу підвестися, але не можу. Така стомлена. Очі самі поволі закриваються і я поринаю в сон.

Така маленька, але важлива глава..🥴🧡
Ви помітили нову обкладинку моєї "Адель"?🕊💫