Адель

Розділ 13

Моє їм'я... Алан промовив моє ім'я?! Всередині мене зараз безліч різних емоцій: страх, розпач, шок, сумніви і нерозуміння всього, що відбувається. Може, Алан знайшов собі нову дівчину, в яку закохався і її теж звати Адель. Але це не може бути саме моє ім'я. Він так ставився до мене... холодно, відсторонено, наче я його найбільший ворог. Він навіть не згадував про той день, нашу першу зустріч. Та його погляди... вони його ж і зрадили. Та, все ж таки, це зараз не важливо. Адже він говорив. Промовив хоч щось. Алан піде на поправку, я впевнена.

Перед братами, я вважаю, за краще буде, якщо я вдам, що мені байдуже за яку Адель йдеться. Краще не показувати того, що зі мною зараз коїться. Буду грати на публіку, в мене немає іншого вибору.

-Це дійсно диво, що він щось сказав. Може, це знак, що ваш брат скоро отямиться і піде на поправку. Та дивно, що він промовив моє ім'я. Ми з Аланом... паном Аланом, майже не спілкувалися, адже він переїхав після мого приїзду. Думаю, що через свій стан він міг промовити любе ім'я знайомої людини. Або це якась інша важлива для нього людина.

-Та в Алана все життя не було серйозних стосунків! Тут має бути щось інше, Адель.

Нарешті вибухнув Раян. Я чекала особливо на його бурхливу реакцію. Хлопець так на мене дивиться, ніби я щось від них приховую. Як він може так думати? І що мені приховувати. Нема що... те, що Алан в моєму серці зовсім не їхня справа. Мені не потрібно від нього взаємності, хоч від цього зів'ялий сад в моїй душі знову розцвіте. Та мені буде достатньо лише того, що він живе і буде щасливий. Все. Я навчилася з цим жити.

-Пробач, Раяне, та я сама не знаю чому він промовив моє ім'я! І чи варто цим перейматися зараз? В твого брата є шанс і він бореться за життя. А ми тут сперечаємося за те, що він сказав і кого це стосується.

Після моїх слів запал Раяна поволі вщух. Не знаю, чому він натякав на мене. Звідки в нього виникли якісь підозри?

-Так, все. Раяне, тобі час додому. Ти вже зовсім втомився і не тямиш, що говориш. Тобі потрібно відпочити. Й так вже вечоріє. Переночуєш вдома, а рано тебе відвезуть сюди. Ми не можемо тут чекати весь час. А я мушу поїхати на роботу, ще й там є проблеми. - роздратовано мовив Едван та підійшов до стомленого Раяна, поклавши руку йому на плече він звернуся до мене: - Адель, я бачу, що в тебе вже теж не лишилося сил. Та немає того, хто б залишився тут, біля Алана. Так сталося, що ми залишилися лише втрьох... Ти побудеш тут до ранку? Завтра, я обіцяю, дам тобі вихідний.