Розділ 25

544 50 7
                                    

𝓐𝓭𝓮𝓵𝓮

Не думала, що найкращий день мого життя розпочнеться так жахливо. Я все ще знаходжуся у готелі та знаю про всі казуси вчорашньої ночі. Як не знати, якщо про це написали цілу статтю в газеті. Алан говорить по телефону, намагаючись вирішити цю проблему. А я знову й знову читаю ці злощасні рядки:

"Відомий бізнесмен та розбивач жіночих сердець Алан Воланд знову ледь не потрапив в аварію. Дорожня пригода сталася вночі, коли машин майже не було. Молодий чоловік будучи на підпитку, повертався зі своєї вечірки, (адже завтра в Алана Воланда важливий день - власне весілля, на яке він міг і не потрапити.) ледь не врізавшись в фуру, яка виїхала з-за повороту. На щастя, наслідків цієї дорожньої пригоди немає."

Ах, Алане, що ж ти накоїв! Я не показую яка зараз зла. Мене охоплює величезний страх, коли подумаю, що могло б статися. Другий раз не пощастило б...

-Адель, я знаю, що все зіпсував. Пробач. - Я не помітила як Алан прийшов. І проігнорувала його. Опам'яталася тоді, коли він сів біля мене та взяв мої руки в свої. - Адель, ти пробачиш мені?

-Краще скажи чи зупинять розповсюдження цієї клятої газети?

-Так, я все владнав... Будь ласка, Адель, не ігноруй мене. Краще вискажи все що думаєш прямо мені в обличчя.

-Хочеш, щоб я висказала? Гаразд! - я відсахнулася від Алана та встала з дивану. - Дай подумати. - я артистично поклала руку собі під бороду, вдаючи стурбовану питаннями особу. Хоча... чому вдаючи? - Ххмм... може, спитати, чому ти напився і не стримав своєї обіцянки?! Чи спитати чому ледь не попав в аварію?! А що якби з тобою щось сталося?! Ти подумав про це?! Як я була б тоді без тебе?!

Алан підійшов до мене і так міцно обійняв, що я не можу вирватися.

-Я знаю, що ти відчуваєш. І визнаю всі провини. Навіть коли п'яний, мої думки біля тебе. Коли побачив годину, здавав про нашу домовленість. Я не хотів тебе розчарувати, тож натискав сильніше на газ. Все було б добре. Але хто міг подумати, що за мною стежила преса.

-І ти б не розповів мені про цей випадок?

-Не знаю... Мабуть, ні. Та це вже не важливо зараз.

-Алане, ти дуже мене розчарував. Дуже...

Я ще б продовжила читати свої нотації та Алан взяв мене на руки і цим самим збив з пантелику. Я вже й за була, що хотіла сказати.

АдельWhere stories live. Discover now