Адель

Розділ 17

Це був Едван. В голові зараз безліч думок. Він шукав мене, чи якось пов'язаний з Даніелем? Я вже нічого не розумію. Ми троє зараз стоїмо в коридорі. Я в подиві. Та попри таку безглузду ситуацію помічаю, що в Даніеля насторожений вигляд. Вони точно знають один одного. І, схоже, між ними не зовсім хороші стосунки.

-Адель. - мовивши моє ім'я, нашу мовчанку перебив Едван. Я намагаюся не показувати, який він мені противний. Натягую привітну усмішку. - Що ти тут робиш?

Продовжив далі Едван. Він не очікував мене тут побачити. Ще б пак!

-Я? Взагалі то я прийшла до свого хлопця.

-Що?! Даніель твій хлопець?

Хлопця?! Чорт! Я ж мала сказати друга! В голові все перевернулося, я й не зрозуміла, яку дурницю зараз втнула. Та сказала я це тому, що не хочу, щоб Воланд знав справжню причину чому я опинилася тут. Після моїх слів Едван, відверто кажучи, в шоці. Це говорять його здивовані очі. Тепер я боюся глянути на Даніеля. Яка в нього реакція? Він може мене видати. Та за мить чоловік підійшов до мене та легко торкнувся мого плеча. Від несподіванки по моїй спині пробіглося стадо мурашок. Він все зрозумів і вирішив мені підіграти. Але чому?

-Так, я її хлопець.

Впевнено мовив Даніель, ніби я дійсно його дівчина.

-Як вам вдавалося це приховувати?

Ця новина точно вразила Едвана.

-А ми й не приховували.

Мовив за мене Даніель.

-Просто ми тільки недавно зійшлися. І ніхто ще не міг помітити. Кричати ж ми про це не будемо всім. Щастя ж любить тишу?

Своїми фантазіями я доповнила слова Даніеля. Тепер Едван мусить це прийняти.

-Радий за вас. - ага, я не сумніваюся в цьому. - Кохання коханням, Адель, та не потрібно забувати про роботу. Ти мала від ранку бути біля Раяна.

Раян... я зовсім про нього забула. Ні з чого він образився на мене ще в лікарні. В нас на сьогодні було в планах поїхати до реабілітаційного центру, а потім навідати Алана, який йде на поправку... Я не прийшла до Раяна, коли була йому потрібна. Та як я можу все виправити? Правду сказати не можу. Так і псуються стосунки.

-Це моя вина, що Адель не прийшла до твого брата. Ти ж знаєш про мою ветеринарну клініку. Там були проблеми.

Даніель за мене заступився. Він і про Раяна знає? Чому він допомагає мені? Може в нього якісь плани щодо мене, яким не судилося здійснитися. Бо я обов'язково проясню цю обставину, чому я збрехала. І ми розірвемо свої партнерські стосунки.

-Так... я не хотіла, щоб так сталося. Я їду до Раяна.

Обнявши на прощання Даніеля і одягнувшись, я вийшла на вулицю. Але так швидко йти я не збираюся. В мене є надія, що вдасться почути їхню розмову, хоч трішки. Зараз я, наче детектив з якоїсь комедії. Присіла біля відчиненого вікна, щоб хоч щось почути.

-Що це в біса зараз було?! - чую голос Едвана, його стриманість так швидко щезла. - Вона?! Серйозно?! Даніелю, ти граєшся зі мною?! Вирішив її використати, щоб підібратися до мене?!

-Ти сам не розумієш, що верзеш. Досі не можеш змиритися!

Змиритися з чим? Чому я вже нічого не чую! Прокляття! Який між ними двома зв'язок? Ах, все. Мені потрібно вшиватися звідси, щоб Едван мене не помітив. Але ця таємниця, що не дає спокою їм обом. Я маю її дізнатися.