Адель

Розділ 16

Розплющивши очі, я довго не могла прийти до себе. Мій стан наче внормі, та я не розумію де знаходжуся. Це якийсь невідомий будинок, де я раніше ніколи не була. В голові зараз безліч страхітливих думок. Що вчора було? Я ж просто заснула на лавочці. Як опинилася тут? Нічого не розумію. Та потрібно якнайшвидше вшиватися звідси. Підіймаюся з теплого ліжка і усвідомлюю, що на мені не мій одяг. Тобто, поверх моєї кофти є ще светр, а на ногах теплі в'язані шкарпетки. Чий це дім!? Як тільки я простягнула руку, щоб відкрити двері та зникнути звідси, в кімнату зайшов незнайомець з кружкою в руках, з якої йде пара. Він здивувався, побачивши, що я встала. Мої ноги зробилися, ніби ватні. Я позадкувала назад. Не знаю чому, але мене овиває страх. Хто він? І що йому від мене треба? Я не зронила ні слова. Швидко розглядаю незнайомця. Кароокий брюнет з довгим для чоловіка волоссям, яке можна зібрати в маленький хвостик, та з недавньою щетиною. Виглядає він десь на двадцять п'ять. На обличчі в чоловіка зараз спокій. Він підходить все ближче і ближче до мене. А я відчула, що ззаді мене вже стіна. Як тільки незнайомець опинився на мінімальній відстані, мене охопила паніка. Сама не розумію як схопила нічник з комоду і замахнулася на нього. Та чоловік встиг схопити мою руку, розливши гарячий чай на підлогу. Я прийшла до себе.

-Спокійно. Я просто хотів покласти чай.

-Чай? Ааа, чай... - нервово посміхнулася я, і повільно опустила свою руку. - Як я тут опинилася?

-Ви знепритомніли на лавці, біля мого будинку, як виявилося, від переохолодження.

-І чому ти... ой, ви вирішили мені допомогти? Я могла бути якась злодійка або несла б якусь загрозу. А ви взяли мене до себе додому.

Я питально глянула на чоловіка, який вже витирає калюжу з пролитого чаю.

-По-вашому, мені потрібно було вас там залишити?

-Ні... Я не це хотіла сказати. Через мене ви потрапили в безглузду ситуацію...

-Це пусте. Бачу, ви вже заспокоїлися. Я не хотів вас налякати. Думав пояснити все, коли прокинетесь, а сталося ось так.

Коли вже все прояснилося, мені дійсно стало незручно. Та все одно я не буду йому довіряти.

-Так, смішна ситуація. Дякую вам, що подбали про мене. Та мені вже час.

-Почекайте. Йдемо на кухню, зроблю вам новий чай, щоб ви повністю загрілися і не захворіли.