Стрімер. Довга Дорога до Дому

Розділ 11.

До вечора новини розійдуться по всій сірій зоні. Її мешканці й так вже косились на мене. Іноді я чув у свій бік: різник, садист. Але це лунало від монстрів, то ж я не зважав. Хто б говорив.

Ми пройшли повз Чорну Вісімку. Лука стояв перед ним і спілкувався з кимось. Я не вітався з ним. Мені з Валерієм якось наполегливо порадили навіть не намагатись туди заходити. Та й не дуже хотілось.

- З ким він там говорить? — примружився Валерій.
- З Рейджем здається.

Колишній головний конкурент Ореста Лютого. Тепер Марк Рейдж відійшов від ремесла і перемкнувся на заробіток в мережі. Він давав начебто експертну оцінку ситуації з чудовиськами, відвідував благодійні заходи. Або сам проводив їх. Часто він транслював повідомлення вигідні владі людей. Ще частіше він приправляв свої розповіді спогадами про знищення чудовиськ. Хоча самих монстрів йому в більшості випадків приносили вже добряче побитих. Якщо підсумувати, то Марко Рейдж тепер виконував функцію говорючої голови. Мильна бульбашка.

- Що він тут робить? — зневажливо запитав Валерій.
- Жаліється на колишню наречену? — припустив.

Це в соцмережах Еліоса зараз було всюди, куди глянь. Розлучення подружжя Прокопенків, скандальні інтерв'ю про зради, гроші та малі статеві органи. Все як завжди в знаменитостей. Люди люблять спостерігати за такими ось мавпячими боями з киданням одне в одного всього підкилимного лайна. Людям так легше.

Мене ж від цього вернуло. Катя іноді любила розповідати такі плітки. Я марно намагався її переконати цього не робити. Вона ображалась, злісно обіцяла більше нічого мені не розповідати. Але марно.

Наступного разу все повторювалось. З часом я просто став ігнорувати це. Катя не заперечувала. Але рот все одно не закривався.

Ми пройшли їх. Хай обидва стоять і корчать з себе велике цабе. Я поряд з ними стояти не хотів.

Подзвонив телефон. Мерея. Знову збив слухавку.

- А мені вона не дзвонить, — Валерій помітив, як я поспіхом збив.
- Дарма.
- Я б теж не піднімав. Вона колись дзвонила. Але її дар передбачення тримався на Аніці. Без неї вона просто стара суккуб на інвалідному візку, котра так само переживає.
- То чому ти не подзвониш? — кисло запитав.
- Мені немає чого їй сказати.
- Така сама ситуація.

Мерея була травницею на першій сірій. Потім перебралась на червону, коли за нею прийшли фанатики Пророка. Якби не Орест, вони б убили її племінницю. Але Орест втрутився і вся катавасія закрутилась.

Тепер він з суккубом Анікою згинув на третій сірій зоні. Сумнівів у цьому було все менше. Там довго не живуть. Я був там одного разу, а тепер сиджу на знеболювальних. Серце Валерія теж вже не повернеться...

До воріт ми не встигли дійти. Нас відтіснило два позашляховики мисливців. Вони рідко користувались транспортом, але раз їхали до зелених зон, значить нас чекали цікаві новини.

Їхали позашляховики повільно. На кузові в кожному був кулеметник готовий відкрити вогонь в кожного, хто хоча б дасть привід думати про нього, як про загрозу.

Кожний з позашляховиків віз за собою причеп. Накритий брезентом, але й так було зрозуміло що там.

- Поглянь! — видав Валерій.
- Не показуй пальцем! — шикнув на нього.

З одного з причепів звісилась людська рука. Тепер жодних сумнівів що там не залишалось.

Під стіною з того боку швидше за все вже чекатимуть родичі загиблих послідовників Пророка. Більшість з них були молоді. А один тип в плащі з каптуром повів їх, непідготовлених, за собою. Він казав, що веде їх на священну війну. А виявилось — на смерть.