Розділ 47.

23 3 0
                                    

Квартира перетворилась на один суцільний пил. Вибух, на щастя, стався біля зовнішньої стіни. Вона витримала. Не уся, але замість уламків ракети та вибухової хвилі, на нас полетіли лише уламки стін, скла та пилюка.

Я не підіймався. Лише перевернувся на спину. Поплескав себе по ногах. По руках. По тулубу. Крові не було.

Валерій робив те саме. Один Жеррар, блідий як смерть, тримався за вуха. Тож ми перевірили його. Критичних поранень не було.

- Чому у вухах дзвенить? — голосно запитав.
- Контузія.
- ЩО?!

Замість відповіді я приклав палець до губ. Не треба шуміти. Хай краще думають, що поцілили нас.

Миттю схопив зброю. Кинув Валерію рюкзак. Жеррар поки міг йти сам, бо його аж розпирало від страху. Адреналін робить дива. Це завтра він не буде розуміти, хто він і де знаходиться. А сьогодні ми в темпі покидали квартиру.

Знову виліт.

Ми вилетіли в коридор. Довгий, вузький з квартирами з обох боків. Аж тепер я розчув низький шиплячий звук. Добре, ракета дозвукова. Це краще.

Розпластались на сходовій. Закрили вуха руками, повідкривали роти. Цього разу вибухнуло ближче. Вхідні двері вирвало з завіс й винесло в коридор. По сходовій клітині пронеслась хвиля жару.

На вулиці крики. Хтось загарчав. Автоматний вогонь, але виглядало більше в небо, ніж в когось.

- Скільки тут виходів? — запитав Валерій.
- ЩО?!
- СКІЛЬКИ ВИХОДІВ З БУДИНКУ?
- Він тебе не чує, — я підвівся, підійшов до перил.

З будинку ніхто не тікав. Але зараз почнуть. Або, що ймовірніше, нас вже чекатимуть на виході. Або підіймуться сюди.

Валерій дістав телефон. Вилаявся. Дисплей тепер вкрився тріщинами.

- Підіймаю дрон, — повідомив. — Зараза!
- Що?
- Тут нічого не ловить тепер.
- Після вибухів таке буває.
- Чому я про це не знав раніше?
- Бо Орест майже не користувався вибухівкою.

Хіба один раз, коли ми взірвали шабашівську шахту ліфта. Але коли то було.

В під'їзд зайшло троє. Заходили обережно. Кожний автомат націлений у свій сектор.
Штурмувати сходи — одне з найважчих для штурмової групи. Здавалось би, скільки там тих сходинок. Реальність така, що згори можна було б покласти цілу групу.

Стрімер. Довга Дорога до ДомуWhere stories live. Discover now