Стрімер. Довга Дорога до Дому

Розділ 78.

Сирена запрацювала повільно. Спочатку тихий звук, що набирав гучності.

Небезпека.

Тоді наступна хвиля, трішки гучніше.

Небезпека йде у наш бік.

Третя ще гучніше.

Прийшла.

Сирена мені чомусь нагадала морську хвилю. Десь там вона накочується ще маленька. Потім сильніше. А потім розбивається біля берега. А за нею наступна, трішки сильніша. А потім буде шторм.

- Це що за чортівня? — Жеррар схопився на ноги.

Хотів кинутись до вікна, але в камері не було жодного, то ж він просто махав головою, шукаючи — куди б то зачепитись поглядом.

- Ставлю на те, що це упирі полізли до стіни, — відповів Валерій.
- Теж ставлю на них.

Можна подумати, що в Рагнароку залишився бодай ще хтось крім них...

Затокотів кулемет. До нас долинуло знайоме: так-так-так, тоді тиша. Десь спрацював ще один.

І ще один.

Короткі черги по черзі з різних сторін.
Значить упирів небагато. Кілька відчайдухів вилізло. Голод гнав їх на смерть.

Ще два кулемети спрацювали, але десь дуже далеко. До нас дійшли лише відлуння. Упирі не змогли прорватись в одному місці, то спробували в іншому.

Знову черга поблизу. Довга. Постріл з чогось важче. Ще один. Тоді серія в пʼять пострілів.

- А це що таке? — запитав Жеррар.
- Агс, — відповів.

Недобре. Значить упирів багато. Там осколкові боєприпаси. Як не вбити, та точно покалічити.

На стіні ми додавали у воги срібний пил, на випадок, якщо доведеться битись з навалою перевертнів. Упирям насправді було плювати на срібло. Більше чи менше болю від того не ставало.

До нас нарешті долинули крики. Десятки, ні, сотні тваринних голосів сплелись в один. Безладна, тваринна аудіо оргія, де не всі стараються, а дехто відстає, або взагалі замовкає з жалісливим писком.

- Це так цілу ніч буде? — Жеррар притулився до стіни навпроти дверей.

Ні я, ні Валерій навіть не збирались відповідати.
Оператор мовчки підсунув обидві лавки до дверей. Постріли посилились. Десь спрацював ще один агс. Тоді звідкись долинув ще постріл.
Свист, пауза, вибух.