Стрімер. Довга Дорога до Дому

Розділ 15.

Віп ложа мала приємнішу атмосферу. Темрява поєднувалась з теплим світлом жовтих ламп. Я спустився по гвинтових сходах вниз. Консьєрж, літній сивий чоловік в чорному костюмі попросив мене здати зброю. Я не заперечував. Після цього він показав, куди йти.

Віп ложі більше виглядали як окремі кімнати десь в офісі. Я минав їх, вдивляючись на різні химерні статуетки на стінах. Таке мистецтво було мені незрозумілим.

Марта вже чекала мене. Я зрозумів це, коли двері навпроти мене відчинились і звідти з винуватим виглядом вискочила офіціантка. Я пропустив бідну дівчину з тацею. Швидше за все її вини не було, щоб не сталось.

- Не подобається місцева кухня? — запитав з порогу.
- Ти називаєш це кухнею?

Голос став трішки дорослішим, я б міг і не впізнати його через телефон. Хіба що її холодні інтонації з нотками влади, котрі більше нагадували дитячий каприз.
За роки, що ми не бачились, Марта з капризного дітиська перетворилась в капризне дівчисько. Чорне каре до плечей, засмагла шкіра, голубі наївні очі. Червона помада на маленьких губах. Коли вона всміхалась, на щоках з'являлись дві маленькі ямочки. Але всміхалась вона хитро. Моя сестра ззовні перетворилась на струнку, тендітну красиву дівчину. Вона плавно піднялась з-за столу, з грацією танцівниці. На ній літнє чорне плаття з намистом оксамиту на шиї.

- Паскудно виглядаєш, братику.

А характер таки не змінився. Легким жестом вона запросила мене за столик.

- Ти стала красунею, — чесно сказав.
- Знаю, — погодилась. — Але довелось постригти волосся, щоб бути схожою на смак майбутнього чоловіка.
- Он як?
- Батько ставиться до шлюбу серйозно. Через три роки ми доєднаємо до сім'ї Лім ще влади. І кількох дурників.

Ось так завжди. Не стане вона пані з чоловіковим прізвищем. Ні, вона буде Лім, але додасть своїм тілом та своєю хитрістю нові маєтки, підприємства чи своїх людей при владі.

- Хороші гени? — запитав.

Ледь не плюнув на землю від цього. Здавалось, за два роки в Еліосі я мав відвикнути ставитись до людей, як до матеріалу. А ні, прибула Марта і нагадала мені, хто я такий.

- Хороші. Наші люди перевірили медичні картки. Діти будуть здорові.
- То ти на весілля приїхала запросити?
- Ні, це зайве, — спокійно відповіла Марта. — Твоєї присутності на весіллі не потрібно.