Розділ 85.

25 4 0
                                    

- Голка в качці, качка в зайці, заєць в якійсь сраці, — відповів Мартин. — Воно ж ніколи не може бути нормально. Штани вдягаємо через голову, а светр через дупу.

Обурення Мартина цілком зрозуміле. Я коротко переповів сказане Рорком, не згадуючи відношення сімейства Лімів до цього.

Марта була в тіні, сиділа на даху однієї з автівок охорони. Я бачив її зі стіни. Від леді залишився хіба слід. Я бачив дитину в худі з горням в одній руці й телефоном в іншій.

Такою вона мала бути. Підліток, котра не знає, що робити зі своїм подальшим життям, тому всіляко повинна корчити з себе дорослу. Я мав бути старшим братом, з котрим вона б по дитячому сварилась. Або навпаки — у нас були б теплі стосунки.

Я мав би її оберігати.

В результаті дитинство у нас було інше, позбавлено цього. Емоції вбивались в зародку — ви Ліми, поводьтесь відповідно! А замість берегти молодшу сестру доводиться берегтись від неї.

Вона підняла голову, знайшла мене поглядом. Всміхнулась. І показала середній палець.

До нашої вахти залишалось менш як годину. Сонце світило нам у спини. Воно скоро зникне за обрієм. Скоро тіні зіллються в єдине ціле, прокладаючи упирям шлях до стіни.

Необхідна інформація на сервері в архіві. Сервер локальний, доступу ззовні до нього немає. Потрібно лізти прямо до нього. Налаштувати передачу даних до сервера Рорка. Або копіювати дані, якщо не вдасться перший варіант.

- А перед тим увімкнути подачу живлення, — Мартин ніби читав мої думки.

Він передав мені бінокль. Єдина підстанція в місті нагадувала суцільний сірий лабіринт. З неї розподілялось світло на різні райони Рагнароку. Колись.

Поки вампіри ще не перетворились на упирів повністю, вони таким чином намагались зробити світломаскування для підступів до стіни. Вірю, що електрична стіна живилась теж від неї.

- Багато чого стає на свої місця, — продовжив Мартин.
- Тобто? — подав голос Валерій.

Ми обернулись. Навіть не помітили, як він підійшов.

Мартин глянув на нього, потім на мене й продовжив.

- Оці поїздки днем на позашляховиках, — передав Валерію бінокль. — Розвідники майже не сиділи без діла. Я все ніяк не розумів доцільність ризикувати й витрачати дефіцитне паливо. А ось воно як. Рорк шукав підступи до електростанції та архівів. Якщо її запустити, ми знову матимемо електричну стіну.

Стрімер. Довга Дорога до ДомуWhere stories live. Discover now