Стрімер. Довга Дорога до Дому

Розділ 64.

Суккуби виглядали наляканими. Хотіли розбудити Бога, а виявилось розбудили демона. І зараз цей демон буде набиратись сил, вбиваючи усіх, хто може подарувати йому нову силу.

Потрібно йому завадити. Тільки ось як?

- Це те, що ви чекали? — я не стримував презирства.

Потрібно думати. Потрібно відтягнути Клару від Жеррара. Тоді потрібно дістатись до ліфта. Потім вже перекриємо проходи.

- Ти смієш відкривати свій рот в присутності хранителя!? — прошипіла Клара.

Демон тим часом підійшов до мене.

- Людина не боїться, — обличчя нахилилось до мене.

Він принюхався. Гучно втягнув повітря. Ледь переборов себе, щоб не відсторонитись.

- Боїться. Усі бояться. Ти не виключення...

Знову втягнув повітря.

- Мисливцю.

Активував магнітну рукавицю. Червона королева, ніби жива істота — лише цього чекала. Відчув руківʼя в долоні. Дуло вперлось потворі в живіт.

Два постріли.

Суккуби закричали. Клара забула про Жеррара і кинулась до мене. Хранитель завив від болю. Замахав руками. Я пригнувся. Вчасно. Демон махнув рукою і збив Клару з ніг. Вона врізалась в стіну. Її тіло обмʼякло і зʼїхало униз.

Ще одну кулю в коліно. Тоді націлився в підборіддя.

Хранитель впав на землю.

Сестра Клари не зорієнтувалась. А коли до неї дійшло — було пізно. Мені вистачило однієї кулі в живіт.

Навів пістолет на Клару, але та не була при свідомості. Руки звільнив за допомогою стилета суккубів. Підхопив томагавк, набої й кинувся до Жеррара. Ілюзія розвіялась і він прийшов до тями. Він очманіло дивився на ту бійню, що я влаштував.

- Ти його вбив?
- Сумніваюсь. Йти можеш?

Міг. Хранитель заворушився. Діри від куль зростались. Я вистрілив у голову ще раз, проте розумів, що це не допоможе. Якби ж то знати, як з ними справлявся Міфрил...

Притримуючи товариша пішов до ліфта.

- Ти не втечеш! — прокричала підстрелена суккубша. — Сестринство знайде тебе. І змусить заплатити. Ми знаємо, куди ти прямуєш. Твій друг, — кивком голови показала на Жеррара. — Все нам розповів.