Смерть - Єдиний Фінал Для Лиходійки

Розділ 10

Рейнольд виглядав надзвичайно здивованим моїми словами.

Звичайно, ані герцог, ані Деррік насправді не казали, що хочуть, аби служниця залишилась. Деррік лише згадав про тривале перебування Емілі в домі, щоб насварити мене, і все. Він нагадував мені, що я менш варта за покоївку, яку збираються звільнити.

Проте мені було байдуже, що я технічно перекручувала правду.

Я була впевнена, що зможу замести сліди.

"Якщо вони спіймають мене на брехні пізніше, я можу просто сказати, що неправильно зрозуміла."

— І тому ти вирішила продовжувати використовувати її як свою особисту покоївку, а не виганяти?

Я спокійно кивнула.

— Так.

Його гладке чоло насупилося, і він вибухнув. Від гучності його крику в мене у вухах задзвеніло.

— Ти що, ідіотка? Треба було сказати, що ти проти! — закричав він.

— Але чи змінило б це щось?

— Ти серйозно? Ти кажеш, що хочеш продовжувати їсти гнилу їжу, доки вона тебе не вб'є? Або......

— Як я можу бути впевненою, що нова покоївка не зробить те саме?

— ......

На це він замовк.

Я насторожено глянула на [Прихильність -3%] над його головою і задумалась.

Я не могла сказати, що звинувачувала когось із них у тому, що зробила покоївка. Рейнольд дуже пишався іменем Екарт і не сприйняв би такого осуду легко.

Мені б хотілося, аби шкала прихильності натомість була індикатором люті. Мені було би легше підбирати слова, які б його не злили.

Якби його прихильність впала ще більше, я би померла.

Я подумки зітхнула.

Ось чому я анітрохи не була зворушена, коли прихильність Рейнольда підвищилася.

— Я не зустрічалась вчора з батьком, аби поговорити про покарання служниці, — повільно почала я. — Я стала перед ним на коліна і благала про вибачення, оскільки влаштувала сцену, коли мала відбувати покарання.

— Що?

Рейнольд не міг стримати шоку. Пенелопа ніколи ні за що не вибачалася.

Здавалося, сама ідея його жахала.

— Ти зробила що...... Зачекай, батько...... батько що, вимагав, аби ти вибачилася?