Смерть - Єдиний Фінал Для Лиходійки

Розділ 34

Його прихильність піднялася високо. Незважаючи на це, я непохитно йшла до дверей.

— Тоді я піду.

Цим я повернула усі борги, які була йому винна.

"Я маю квапитись додому і викреслити деякі речі на папері."

Я відкривала двері, але саме тоді.

Клац, двері зачинилися, як тільки почали відчинятися.

"......Гм?"

Я була збентежена, коли побачила руку над своєю головою, його долоня впиралася у двері.

Чоловік, що так швидко підійшов до мене ззаду, тримав двері закритими, витягнувши руки.

Я була затиснута між ним і дверима.

— ......Леді.

Низький голос пролунав по всій кімнаті.

Я була помітно збентежена несподіваним становищем, у якому опинилася.

— Щ-що таке? Вам ще є що сказати?

— ......Я хочу повернути Вам послугу, оскільки Ви доглядали за дітьми, — відповів Вінтер після хвилини мовчання.

— Все гаразд. Я не мала заходити туди у першу чергу......

— Я з тих, хто не може спокійно жити, поки не поверне всі борги.

Розмовляючи, він опустив голову в мій бік. Дві маски тепер були ближче.

"Можливо, він погрожує мені, аби переконатися, що я триматиму рота на замку?"

У горлі пересохло. Навіть якби він не поводився таким чином, я все одно збиралася стежити за своїми словами, оскільки не хотіла глибше з ним вплутуватися.

Я притулилася до дверей спиною, намагаючись відійти від нього хоч трохи, але все одно докладала зусиль виглядати спокійною та розслабленою, знизавши плечима.

— Мені насправді нічого такого не потрібно.

Борг, щоб його, твоє ім'я буде викреслено з паперу, як тільки я заберуся звідси.

Вінтер трохи почекав, перш ніж несподівано заявив.

— Я чаклун.

— ......

— Я маю уміння, завдяки яким можу робити те, чого не можуть більшість інших.

Я страждала, оскільки не могла зрозуміти, до чого він веде.

"Тож він що, каже, що мене не можуть вбити інші, а він може?"