Смерть - Єдиний Фінал Для Лиходійки

Розділ 88

Я виплюнула слова крізь зціплені зуби, хоча майже не збиралась промовляти їх вголос. Блакитні очі Дерріка, які я ледве бачила крізь ґрати, повільно розширилися. І в той момент.

"Прихильність -3%"

[Прихильність 26%]

Прихильність впала. Я дивилася на це, не змінюючи виразу обличчя. Хоча його прихильність змінилась, він все ще не розумів, що я йому кажу.

— ......Що ти сказала? — промовив він, виглядаючи трохи приголомшеним.

— Йди геть, — сказала я. Мені вдалося заткнути його, але я не відчула жодного задоволення. — Мені більше нічого тобі сказати.

— Пенелопо Екарт.

Його голос впав нижче.

"Прихильність -2%"

[Прихильність 24%]

Лише кількох секунд вистачило, аби його прихильність впала так різко, хоча до цього становила майже 30%. Проте я не відчувала жалю. Я вже давно викреслила його ім'я зі своїх планів.

Я могла впевнено сказати, що у мене не було жодних очікувань щодо нього, але мені було важко стримувати емоції на своєму обличчі.

— Я сама про все подбаю. Мені не потрібна твоя допомога, лорде Дерріку. Просто залиш мене дбати про себе саму, як ти робив досі. Тобі не потрібно хвилюватися про те, помру я чи потраплю до тюрми.

— Ти, що ти взагалі...... Пенелопо!

Деррік все більше і більше лютішав через мій гордовитий тон, але я відвернулася від нього, відмовляючись слухати далі.

Я знала, що у моєї поведінки були можливі небезпечні наслідки, але не мала жодного наміру брати свої слова назад. Поки я не вмираю, мене не турбувало падіння цієї довбаної прихильності.

Тоді, коли я роздратовано відвернулася від дверей і сиділа на ліжку, я почула, як віддаляються його тихі кроки.

— Ха, — видихнула я приголомшено.

Я сама сказала йому піти, але він навіть секунди не вагався, залишаючи свою молодшу сестру у в'язниці.

"......Добре. Ти все одно завжди був таким."

Коли я поклала свій другий подарунок від Дерріка у скриньку з коштовностями, я посміла подумати, що наші стосунки справді покращилися.