Смерть - Єдиний Фінал Для Лиходійки

Розділ 61

— Щ-що......

Я була так збентежена, що вигукнула, навіть не усвідомлюючи цього, але швидко замовкла.

"Це ти прийшов і почав діставати людину, що тебе навіть не торкалася!"

Почувши відповідь принца, Деррік негайно повернув голову в мій бік.

Цього разу холодні блакитні очі невдоволено подивились на мене.

Раптом його показник прихильності заблищав.

"Прихильність -1%"

[Прихильність 25%]

Я, розчарована падінням прихильності, відчайдушно похитала головою та виразно очима казала:

"Ох, ні! Я нічого не зробила!"

У моїх вухах, здавалося, яскраво лунало попередження: "Ми залишимо тебе у палацовій в'язниці".

Деррік пильно подивився на мене, поки я хитала головою, і незабаром відвернувся із легким зітханням, яке могла почути лише я.

— Моя сестра ще не повністю оговталась після одужання, Ваша Високосте.

— ......

— Я не знаю, як саме вона проявила до Вас неповагу, але, будь ласка, викажіть їй свою великодушність......

— Принцеса мене обдурила.

— Обдурила......?

Я широко відкрила рота. З його вуст лунали історії про мене, які я вперше чула.

— Вона не дотримала своїх найпотаємніших обіцянок і без вагань розтоптала мої почуття та грала з ними.

Я поквапилась виправити його безпідставні звинувачення.

Але Деррік був на крок попереду. Його брови вже були насуплені.

— Що це означає?

Кронпринц знизав плечима.

— Ти не пам'ятаєш, принцесо? Я досі добре пам'ятаю, що ти прошепотіла мені в садовому лабіринті......

— Ва-Ваша Високосте!

Я не знала, що ще він скаже, тому перебила його вигуком.

Герцог і два брати думали, що божевільний принц лише безпричинно поранив мене, але вони навіть не підозрювали, що я сказала таку нісенітницю.

"О ні, сучий сину, мені доведеться якнайшвидше відтягнути тебе в безлюдне місце і вистрілити з арбалета."