Смерть - Єдиний Фінал Для Лиходійки

Розділ 23

— Дерріку.

Саме герцог перешкодив Дерріку продовжувати мене лаяти.

— Що ти робиш, грубо вриваєшся сюди, не постукавши, коли я з нею розмовляю.

Очі Дерріка затремтіли на частку секунди. Він відпустив мої плечі й відступив на крок назад. Тоді він уклонився герцогу.

— ......Я прошу вибачення, батьку.

У мене трохи боліли плечі. Я потерла рукою одне плече, дивлячись на Дерріка.

"Га, чому він не йде?"

Деррік стояв біля столу й дивився на мене так, наче це було найочевиднішим, що можна було зробити.

Так було і з герцогом. Вони обидва виглядали готовими вислухати мене.

"Ух...... Тепер є ще один, з ким я маю справу......"

Я подумки зітхнула.

— ......Гм. Добре. Я розумію, що ти намагалася зробити, — сказав герцог, прокашлявшись.

На щастя, виправдання, яке я придумала заздалегідь, здалося йому досить розумним.

Проте на цьому його допити не закінчилися.

— Але навіть якщо й так, ти могла просто відпустити його на волю після того, як викупила. Чому ти привела його сюди?

— Екліс дуже вправний в бойових мистецтвах, батьку. Це одна з причин, чому я купила його за таку ціну.

Я почала викидати всі виправдання, які готувалась сказати.

— Я хочу, щоб Ви прийняли Екліса як лицаря у тренуванні. Він здавався дуже корисним.

— Як лицаря нашої родини?

— Так. Я вважаю, що буде вигідніше офіційно навчити його, а не зробити його слугою тут, де він не зможе продемонструвати свої......

— Я більше не можу це слухати.

Деррік перервав мої слова.

— Є величезна кількість людей, які просто вдячні за можливість працювати в цьому маєтку як прислуга.

— ......

— Але зараз ти пропонуєш, щоб ми навчали когось, хто навіть не простолюдин, а раб. Крім того, для чого ти збираєшся використовувати його, якщо його навчать?

Герцог, здавалося, погоджувався з Дерріком.

"Ах, перестань заважати і просто йди вже."