Смерть - Єдиний Фінал Для Лиходійки

Розділ 106

***

Врешті-решт я відіслала Екліса, за його проханням не знявши ошийник, перш ніж повернутися до своєї кімнати.

— З поверненням, леді, — привітався дворецький, який чекав на мене.

— Що цього разу?

Я вже говорила з ним перед тим, як навідати Екліса, тож була спантеличена його появою.

— Для Вас термінове повідомлення.

— Так раптово? Що за повідомлення? Я сказала тобі відхиляти всі запрошення, — сказала я, передаючи парасольку та шаль Емілі та підходячи до столу.

Можливо, запрошення надходили у таких кількостях через те, що я отримала титул королеви під час мисливського змагання. Дворецький запропонував мені піти на декілька вечірок, що влаштовувалися більш престижними родинами, але я відмовила і наказала, аби всі листи використовувались у якості пального для каміну. У мене не було часу, аби витрачати його на когось по типу леді Келлін.

— Це...... — вагаючись промовив дворецький. — Це лист з імперського палацу, тож я не міг його позбутися.

— З...... палацу?

Спантеличена, я повернулася до нього.

Дворецький виглядав стривожено, передаючи мені конверт. Той виглядав дуже розкішно і був прикрашений гравіюванням блискучого золотого дракона. Раптом я відчула дежавю.

"Ця клята емблема, я впевнена що це......"

— О Боже! Наша пані була настільки чудовою на мисливському змаганні, що це помітили у палаці! — з блискучими очима вигукнула у блаженному незнанні Емілі.

— Ха......

Я глибоко зітхнула.

"Тож ось воно......"

Після моєї втечі з палацу я відмовилась покидати територію маєтку, ігноруючи хвилі запрошень, які надходили звідусіль. Я боялася, що кронпринц дізнається чутки про мене, якщо я буду необережна і мене помітять назовні. Я не чула нічого про його реакцію, добру чи погану, і сподівалася, що інцидент буде забутий......

— Дай мені його.

Глибоко зітхнувши, я взяла листа з рук дворецького. Ножем для паперу я відкрила його і почала читати.

[Люба принцесо Пенелопо Екарт......

Чи варто мені вже казати "Кохана"?