Смерть - Єдиний Фінал Для Лиходійки

Розділ 49

Навіть маючи можливість наступити на нижчих за мене, я не могла впоратись із Рейнольдом, що очолював знущання. Тому я більше нічого не говорила про рішення.

Я так само кожен день ходила по тонкому льоду серед їхніх знущань і презирства.

— ......У нас з тобою мерзенне життя.

Раптом я засміялася. Як я могла обрати останнього за пріоритетом у списку мейл ліда, навіть якби він був підходящим вибором?

Добряче поміркувавши, я сама обрала цю ситуацію. Я знала, що легше завоювати прихильність того, хто нічого не має, ніж того, хто має все.

— Давай. Бери.

Для мене було неможливим робити несподіваний подарунок із милим обличчям, ніби дівчина на звичайній складності.

Я послабила свою хватку на намисті й простягнула йому.

— Це......

— Він схожий на іграшку, але це меч. Тримайся за руків'я і спробуй.

Екліс спантеличено подивився на намисто, яке бачив вперше. Я не могла повірити, що це все ж таки меч.

— Хутчіш.

На моє спонукання він неохоче підняв меч великим і вказівним пальцями. У той момент.

Його рука засяяла яскравим світлом — і раптово Екліс вже тримав довгий меч.

— Ах.

Екліс своїми великими очима дивився на зброю, що з'явилась нізвідки.

На відміну від інших мечів, цей виглядав міцним, без жодного коштовного каменю чи прикрас, проте світло, що текло крізь лезо, було незвичайним.

"Я думала, що зможу отримати десятикратне відшкодування, якщо мене обдурять, але воно спрацювало?"

Чи це через те, що він мейл лід, або ж через щось інше, проте Екліс, одягнений у новий тренувальний костюм і стоячи з великим залізним мечем в одній руці, виглядав досить стильно. Ніхто не міг би уявити, що він невільник.

Я відчувала, як натовп навколо нас час від часу позирав на нього.

— Ось чому...... — запитав Екліс, дивлячись на меч у своїй руці. Голос його звучав якось забито.

Я відкрила рота, дивлячись на магічний меч.

— В імперії Інка для переможеного раба нерозумно носити меч.