Смерть - Єдиний Фінал Для Лиходійки

Розділ 67

***

— Ваша Милосте, давно не бачилися.

— Ах, маркізе Верданді. Приємно Вас зустріти, — відповів герцог, радий бачити Вінтера, і направив свого коня ближче. — Ви вже рік не брали участь у мисливських змаганнях, так? Приходьте частіше, бо я вже скоро забуду Ваше обличчя.

— Хах. Полювання насправді не моя сильна сторона.

— Можна вдосконалитися у чому завгодно, якщо практикуватися.

Ввічливий молодий маркіз подобався герцогу.

Той втратив батька доволі рано, що змусило його стати головою сім'ї, але він був талановитою людиною, яка змогла виконувати свою роль, не зважаючи на молодий вік.

"Якби ж він тільки мав жінку, що зможе стояти поруч із ним......"

Були деякі дворяни, які ставилися до молодого маркіза як до дитини, оскільки він ще не одружився.

Герцога, який був близьким другом минулого маркіза, непокоїло, що молодий чоловік останніми роками так і не знайшов собі нікого.

— Ви отримали подарунок від якоїсь леді?

— Минуло так багато часу з тих пір, як я з'являвся на світських заходах. На жаль, я нічого не отримував, — відповів Вінтер зі зніяковілою посмішкою.

Дівчат, що з самого ранку юрмилися біля його табору, жахливо розлютили б такі слова.

Не знаючи, що Вінтер відмовився від усіх подарунків, що йому пропонували, герцог від горя промовив.

— Цк, Ви такий самий, як мої сини. Вам варто одружитися і створити сім'ю.

— А Ви, мабуть, отримали подарунок для мисливського змагання, Ваша Милосте, — додав Вінтер, пильно дивлячись на ліву сторону жакета герцога. — Я помітив амулет, що Ви носите, ще здалеку. Гадаю, його зроблено великим майстром.

— Кгм! Н-невже це так?

Як і очікувалося, обличчя герцога відразу засяяло від задоволення.

Він випрямився, аби краще було видно прикріплений до грудей амулет.

— Мої сини навіть не помітили, вони, певне, сліпі. У Вас гострий зір.

— Зовсім ні, Ваша Милосте. Ця прикраса гідна Вашої статури. Я впевнений, що не перший її помітив.

— Ха-ха! Ви доволі красномовний!

Герцог посміхнувся, відповідаючи з удаваною скромністю.