Смерть - Єдиний Фінал Для Лиходійки

Розділ 50

Після ранкового візиту дворецький знову відвідав мою кімнату, вже після обіду. З повідомленням, що мене кличе герцог.

— ......Мій батько?

— Так.

Якусь мить я була в агонії. Мене не хвилювало, чому мене кликав герцог. Було забагато причин, через які він міг мене звати.

Це тому, що я ще не підготувалася до найбільшого галасу.

"Суперечка з Рейнольдом? Чи те, що сталося на тренувальному майданчику...... Чи це тому, що я купила собі купу зброї з тим незаповненим чеком?"

Власне, друге було найбільш вірогідним.

Рейнольд би не сказав йому, що посварився зі своєю сестрою в такому віці.

Я використала гроші, які він мені дав, як хотіла, але все ще намагалась вигадати виправдання.

— Вам не потрібно так переживати.

Дворецький подумав, що, можливо, моя задумливість була занепокоєнням.

— Ходімо.

Я підвелася, не думаючи більше над своїми словами.

***

— Батьку, я чула, що Ви мене кликали.

Коли я з легким напруженням увійшла до кабінету, герцог, який сидів на дивані, привітав мене.

— Так, сідай, — показуючи на диван навпроти, сказав він.

Що так змінилося після того, як я стала принцесою в грі, так це те, що герцог більше не ставився до мене зверхньо.

Це означало, що мені не потрібно ставати на коліна і благати.

Не вагаючись, я пішла й сіла навпроти герцога.

Він прибрав сигару, яку курив, і запитав.

— Чаю?

— Я була би вдячна......

Невдовзі після того, як герцог забряжчав дзвоником, покоївка принесла гарячий чай.

— Цього достатньо. Вийди.

Покоївка, що збиралася налити чай перед нами двома, ввічливо вклонилася на відмову герцога й вийшла.

В кабінеті знову запала ніякова тиша.

"Якщо подумати, це вперше я чаюю з персонажем."

Кожного разу, коли я сюди приходила, було ясно, що я мала робити. Вимолювати прощення за свої помилки, рятувати своє життя і швидко залишати це місце.