ТЕСС ҐЕРРІТСЕН - ХІРУРГ

частина 4

Мур підняв на нього зацікавлений погляд.
— Вона належить жертві?
— Набагато коротша за її волосся. Світло-каштанового кольору.
Елена Ортіз мала чорне волосся.
— Ми вже попросили надати нам зразки волосся усіх, хто працював з її тілом, — додала Ріццолі.
Тірні звернув їхню увагу на рану:
— Тут ми можемо бачити поперечний розріз. Хірурги називають його розрізом Майларда. Передньобокову стінку живота розтинали шар за шаром. Спершу шкіру, тоді поверхневу фасцію |Поверхнева фасція — оболонки м’язів, судин, нервів, внутрішніх органів, утворені волокнистою сполучною тканиною.|, м’язи і нарешті очеревину |Очеревина — серозна оболонка, що вистеляє стінки черевної порожнини й огортає розміщені в ній органи.|.
— Як і в Діани Стерлінґ, — сказав Мур.
— Так. Як у Діани Стерлінґ. Але є й певні відмінності.
— Які?
— У Діани Стерлінґ місцями була рвана рана, що може свідчити про вагання або невпевненість убивці. Тут такого немає. Бачите, як рівно розрізана шкіра? Жодних обривів. Він упевнено робив свою справу. — Тірні і Мур зустрілися поглядами. — Наш убивця вчиться. Він покращив свою техніку.
— Якщо це той самий злочинець, — зауважила Ріццолі.
— Тут є ще й інші збіги. Бачите загнутий край рани? Це означає, що різали справа наліво. Як і в Стерлінґ. Лезо, яке використовували для розрізу, гостре, без зубців. Як і те, яким убили Стерлінґ.
— Скальпель?
— Схоже на те. Рівний розріз вказує на те, що лезо не сіпалося. Або жертва знепритомніла, або ж її міцно зв’язали і вона не могла рухатись, не могла вириватися. Вона не могла завадити лезу, воно плавно рухалося по прямій.
Баррі Фрост виглядав так, ніби його зараз знудить.
— Ой. Боже. Будь ласка, скажіть, що вона вже була мертва, коли він робив це.
— Боюсь, що це не посмертна рана. — Понад хірургічною маскою виднілися тільки зелені очі лікаря Тірні, і вони горіли люттю.
— Перед смертю в неї була кровотеча? — запитав Мур.
— Внутрішня кровотеча в черевній порожнині. А це означає, що на той час її серце ще працювало. Вона була ще жива, коли… відбувалася ця процедура.
Мур глянув на посмуговані синцями зап’ястя. Схожі синці вкривали її щиколотки, а на стегнах — смужка маленьких підшкірних крововиливів. Елена Ортіз намагалася вирватися зі своїх пут.
— Є й інші докази того, що під час розрізу вона ще була жива, — сказав Тірні. — Запхайте руку в її рану, Томасе. Гадаю, ви вже знаєте, що знайдете всередині.
Мур неохоче просунув руку в черевну порожнину. Тіло було холодне, крижане від кількох годин лежання в холодильнику. Це нагадувало йому відчуття, коли він запихав руку всередину тушки індички, намагаючись витягти звідти тельбухи. Він занурив руку по зап’ястя і почав обмацувати стінки рани. Це було грубе втручання до найінтимнішої частини жіночого тіла. Він намагався не дивитися на обличчя Елени Ортіз. Лише так він міг зберігати спокій і зосередитися на суто технічному аспекті того, що сталося з її тілом.
— Немає матки. — Мур подивився на Тірні.
Патологоанатом кивнув.
— Її вирізали.
Мур вийняв руку і пильно глянув на рану, роззявивши рота від здивування. Тепер Ріццолі запхала всередину свою руку, намагаючись дослідити рану своїми короткими пальцями.
— Більше нічого не вирізали? — запитала вона.
— Тільки матку, — сказав Тірні. — Сечовий міхур і кишечник він не чіпав.