ТЕСС ҐЕРРІТСЕН - ХІРУРГ

66

Гарного настрою як і не було, зникла її привітність. Раптом вона розправила плечі, стисла кулаки і поклала їх на стіл.
— Уже вкотре повторюю — я не знаю.
— Ви єдина людина, яка пов’язує між собою Ендрю Капру і Хірурга, — сказав Мур. — Спільна жертва. Таке враження, що Капра досі живий і вирішив продовжите те, на чому зупинився. А зупинився він на вас. Тільки вам вдалося вижити.
Вона опустила голову і дивилася на свій стіл, на стоси акуратно поскладаних папок. На медичну картку, заповнену її дрібним і чітким почерком. Вона сиділа нерухомо, її руки напружились, суглоби пальців побіліли і кольором нагадували слонову кістку.
— Що ви не розповіли мені про Ендрю Капру? — тихенько запитав він.
— Я нічого не приховала.
— Тієї ночі, коли він напав на вас, чому він прийшов до вас додому?
— Яке це має значення?
— Ви були єдиною жертвою, з якою Капра був добре знайомий. Інших жертв він не знав, то були жінки, з якими він знайомився в барі. Ви були іншою. Він обрав вас.
— Він… може, він розлютився на мене.
— Він прийшов поговорити з вами про роботу. Про помилку, якої припустився. Так ви сказали детективу Сінґеру.
Вона кивнула.
— То була не одна помилка. Серія лікарських помилок. Він зовсім не слідкував за результатами аналізів крові. Ця недбалість увійшла йому у звичку. Раніше того дня у лікарні я посварилася з ним.
— Що ви сказали йому?
— Я сказала, щоб він шукав собі іншу спеціальність. Тому що я не збиралася рекомендувати його для проходження другого року інтернатури.
— Він погрожував вам? Розсердився?
— Ні. І це мене здивувало. Він погодився з моїми зауваженнями. І… і посміхнувся.
— Посміхнувся?
Кетрін кивнула.
— Так, ніби це не мало для нього жодного значення.
Мур аж здригнувся, уявивши собі цю картину. Тоді вона не знала, що за посмішкою Капри ховалася страшна лють.
— Пізніше того вечора, у вашому будинку, — сказав Мур, — коли він напав на вас…
— Я вже розповідала про те, що сталося. Це є в моїй заяві. Усе написано в моїй заяві.
Мур зробив паузу. Йому не хотілося, але він продовжив:
— Є щось таке, про що ви не розповіли Сінґеру? Приховали від нього.
Вона глянула на нього, її щоки пашіли від гніву.
— Я нічого не приховувала!
Він ненавидів себе за те, що тиснув на неї своїми запитаннями, але не мав іншого виходу.
— Я читав протокол розтину Капри, — продовжив Мур. — Він не відповідає тому, що ви розказали поліції Саванни.