ТЕСС ҐЕРРІТСЕН - ХІРУРГ

42

— Докторе Фалько, — втрутився Мур, — я гадаю, буде краще, якщо ви підете.
— Кетрін? Чого хочеш ти?
Вона почула образу в його голосі, але не обернулась, щоб глянути на нього.
— Я хочу, щоб ти пішов. Будь ласка.
Він нічого не відповів. Грюкнули двері, і вона зрозуміла, що Пітер пішов.
Запала тривала тиша.
— Ви не розповіли йому про Саванну? — запитав Мур.
— Ні. Я ніяк не могла зважитись на це. — «Зґвалтування — це дуже особисте, про таке соромно говорити. Навіть із тими, кому ви небайдужі». — Хто та жінка на фотографії?
— Я думав, що ви мені скажете.
Кетрін похитала головою.
— Відправника я теж не знаю.
Рипнув стілець, і Мур підвівся. Вона відчула його руку на своєму плечі, його тепло проникало крізь зелений шовк. Вона не перевдягалась і досі була в сукні, причепурена для вечері. Тепер сама ідея кудись іти і розважатися здавалась їй жалюгідною. Та що вона собі думала? Що зможе знову стати такою, як раніше? Що зможе загоїти свою рану?
— Кетрін, — сказав він. — Ви мусите розповісти мені про це фото.
Його пальці міцніше стисли її плече, і вона раптом усвідомила, що він звернувся до неї на ім’я. Він стояв доволі близько, і вона відчувала його теплий подих на своєму волоссі, але, на диво, не почувала загрози. Дотик іншого чоловіка вона сприйняла б за домагання, але така турбота Мура заспокоювала її.
Вона кивнула.
— Я спробую.
Він присунув ще одін стілець, і вони разом сіли перед комп’ютером. Вона примусила себе подивитися на фото.
Жінка мала кучеряве волосся, воно спіральками розметалося на подушці. Її губи було заклеєно шматком сріблястого скотчу, але очі були широко розплющені, з усвідомленим поглядом і червоними від спалаху камери зіницями. На фотографії була тільки верхня частина її тіла, без одягу. Вона лежала, прив’язана до ліжка.
— Ви впізнаєте її? — запитав Мур.
— Ні.
— Чи є на цьому фото щось таке, що ви могли бачити раніше? Можливо, кімната чи меблі?
— Ні. Але…
— Що?
— Він теж робив таке зі мною, — прошепотіла Кетрін. — Ендрю Капра фотографував мене. Прив’язану до ліжка… — Вона ковтнула, відчуваючи, як червоніє від сорому, ніби то її тіло було на тій фотографії, перед очима Мура. Вона піймала себе на тому, що схрестила руки на грудях, ніби хотіла захистити їх від чужих поглядів.
— Цей файл було надіслано за чверть до восьмої. Відправник SavvyDoc — ви знаєте його?
— Ні. — Вона знову глянула на жінку, що дивилася на них своїми червоними зіницями. — Вона при тямі. Вона знає, що він збирається зробити. Він чекає цього. Він хоче, щоб вона була при тямі, щоб вона відчувала біль. Вона мусить бути при тямі, інакше у нього не буде задоволення… — Хоча вона говорила про Ендрю Капру, Кетрін чомусь вживала теперішній час, ніби він досі був живий.
— Звідки він знає адресу вашої електронної пошти?
— Я навіть не знаю, хто цей він.
— Він надіслав це вам, Кетрін. Він знає, що з вами сталося в Саванні. Можливо, є хтось, кого ви підозрюєте?