ТЕСС ҐЕРРІТСЕН - ХІРУРГ

69

11
Очі Ніни Пейтон були широко розплющені і металися з боку в бік. Її зап’ястя і щиколотки утримувалися медичними ременями, а її сухожилля натягувалися, як мотузки, коли вона намагалася вивільнити руки.
— Вона прийшла до тями хвилин зо п’ять тому, — сказала Стефані, медсестра з відділення реанімації. — Спершу я помітила, що її серцевий ритм пришвидшився, тоді побачила, що вона розплющила очі. Я намагалася заспокоїти її, але вона продовжує вириватися.
Кетрін глянула на монітор і побачила пришвидшене серцебиття, але жодних ознак аритмії.
Дихання пацієнтки теж було швидким та уривчастим і час від часу обривалося протяжними хрипами і викидами мокроти крізь ендотрахіальну трубку.
— Це все через трубку, — пояснила Кетрін. — Вона викликає в неї приступи паніки.
— Може, ввести їй діазепам?
Втрутився Мур, який стояв біля дверей.
— Необхідно, щоб вона була при тямі. Якщо дасте їй транквілізатор, ми не отримаємо відповідей.
— Вона й так не буде з вами говорити. Принаймні доти, поки в її горлі трубка. — Кетрін глянула на Стефані. — Що показували останні аналізи газів крові? Ми можемо проводити екстубацію |Екстубація — видалення інтубаційної трубки з гортані або трахеї.|?
Стефані проглянула свої папери.
— Вони на межі. Рівень кисню в крові — шістдесят п’ять, вуглекислого газу — тридцять два. І це при подачі сорока відсотків кисню.
Кетрін насупилась, їй зовсім не сподобалося почуте. Не менше за поліцію вона хотіла, щоб Ніна була при тямі і могла говорити, однак її стан викликав у Кетрін побоювання. Відчуття трубки в горлі може в будь-кого викликати паніку, але Ніна так відчайдушно виривалася, що вже встигла натерти собі ременями зап’ястя. Та видалення трубки мало свої ризики. Після операції в її легенях назбиралася чимала кількість рідини, і навіть зараз, коли вона вдихала сорок відсотків кисню — а це вдвічі більше, ніж було в палаті, — рівень кисню в її крові тримався на межі. Тому Кетрін і поставила їй трубку. Коли б вона не зробила цього, життя Ніни було б під загрозою. Якщо вона залишить її, Ніна й далі панікуватиме і вириватиметься. Якщо їй введуть транквілізатор, вона не зможе відповісти на запитання Мура.
Кетрін глянула на Стефані.
— Я буду проводити екстубацію.
— Ви впевнені?
— Якщо її стан погіршиться, я знову поставлю трубку. — «Легше сказати, ніж зробити», — прочитала вона в очах Стефані. Після кількох днів із трубкою всередині гортань іноді підпухала, ускладнюючи повторну інтубацію. Єдиним варіантом у таких випадках залишалася невідкладна трахеотомія |Трахеотомія — хірургічна операція, що полягає в розтині передньої стінки трахеї з подальшим уведенням у неї спеціальної трубки.|.
Кетрін обійшла ліжко пацієнтки, стала у неї за головою й обережно взяла обома руками її обличчя.
— Ніно, я доктор Корделл. Зараз я витягну трубку. Адже ви хочете саме цього?
У відповідь пацієнтка кивнула, розпачливо і різко.
— Мені потрібно, щоб ви не рухались, добре? Щоб ми не пошкодили ваших голосових зв’язок. — Кетрін підняла голову. — Приготували маску?
Стефані простягнула пластикову кисневу маску.
Кетрін заспокійливо стисла плече Ніни. Відклеїла пластир, який утримував трубку, і випустила повітря з балончика.
— Глибоко вдихніть і видихніть, — сказала Кетрін. Вона бачила, як розширилась грудна клітка, а тоді Ніна видихнула. Тієї миті Кетрін вийняла трубку.
Ніна закашлялась і захрипіла, з гортані вихлюпнувся слиз. Кетрін гладила її волосся і щось лагідно бурмотіла, а Стефані прикріплювала кисневу маску.
— З вами все добре, — заспокоїла Кетрін.
Та лінії на моніторі продовжували стрибати. Ніна не зводила з Кетрін наляканого погляду, ніби та була її рятувальним колом і вона боялась втратити його з поля зору. Дивлячись в очі пацієнтки, Кетрін із тривогою відчула певну схожість. «Два роки тому я була в такій же ситуації. Прокинулась у лікарні Саванни. З одного кошмару потрапила в інший…»
Вона подивилася на ремені, що стримували зап’ястя і щиколотки Ніни, й пригадала, як жахливо вона почувалася зв’язаною. Коли її прив’язав Ендрю Капра.
— Зніміть ремені, — сказала Кетрін.