ТЕСС ҐЕРРІТСЕН - ХІРУРГ

27

— Детективе Ріццолі?
— Я тут.
— Особисті речі забрали її родичі. Пару золотих сережок, кулон на ланцюжку і перстень.
— Хто розписався за отримання?
— Анна Ґарсія, сестра жертви.
— Дякую. — Ріццолі поклала слухавку і глянула на свій годинник. Анна Ґарсія жила аж у Денвері, а це означало, що доведеться їхати до неї в годину пік…
— Ви не знаєте, де Фрост? — запитав Мур.
Ріццолі підняла голову, заскочена зненацька його появою біля свого столу.
— Ні, не знаю.
— Його не було в офісі?
— Я не тримаю хлопця на повідку.
Обоє якийсь час мовчали. Тоді він запитав:
— Що це таке?
— Фотографії зі сцени злочину у квартирі Ортіз.
— Ні, ця штука у вашій пляшці.
Вона знову глянула на нього і побачила, що він насупився.
— А на що воно схоже? Це чортів тампон. У когось із присутніх ексклюзивне почуття гумору. — Вона подивилася прямісінько на Даррена Кроу, який засміявся в кулак і відвернувся.
— Я подбаю про це, — сказав Мур і взяв пляшку.
— Агов! Агов! — вигукнула Ріццолі. — Чорт забирай, Мур. Нічого не чіпайте!
Він зайшов до кабінету лейтенанта Маркетта. Крізь скляну перегородку вона бачила, як Мур поставив на його стіл пляшку з тампоном. Маркетт повернувся і глянув у бік Ріццолі.
«Знову те саме. Тепер вони скажуть, що це стерво не розуміє жартів».
Вона схопила свою сумку, згребла фотографії й вийшла з офісу.
Вона вже дійшла до ліфта, коли її гукнув Мур:
— Ріццолі?
— Заради Бога, не треба за мене заступатися! — гаркнула вона.
— Але ж ви нічого не робили. Просто сиділи з тою… з тою штукою на столі.
— Тампон. Невже так важко сказати це вголос?
— Чому ви сердитесь на мене? Я намагаюся вас захистити.
— Послухайте, Святий Томасе, так завжди з жінками в цьому великому світі. Я пишу скаргу, а потім мене за це ще й вичитують. У мою особову справу заносять догану. «Не ладнає в чоловічому колективі». Якщо я знову пожаліюся — кінець моїй репутації. Скиглійка Ріццолі. Слабачка Ріццолі.