ТЕСС ҐЕРРІТСЕН - ХІРУРГ

8

Доктор Кетрін Корделл промчала лікарняним коридором, поскрипуючи підошвами по встеленій лінолеумом підлозі, і щосили штовхнула подвійні двері до відділення швидкої допомоги.
Медсестра вигукнула:
— Вони у другій травматології, докторе Корделл!
— Біжу, — кинула Кетрін і помчала вперед, ніби самонавідна ракета.
Вона переступила поріг — і з півдесятка облич звернули на неї очі, сповнені полегшення. Одним поглядом вона оцінила ситуацію: на таці лежали начищені до блиску інструменти, на крапельницях, наче стиглі фрукти на сталевих деревах, висіли пакети з лактатом Рінгера |Лактат Рінгера — розчин для корекції порушень електролітного балансу, зазвичай використовується при підготовці пацієнтів до оперативного втручання та в післяопераційний період.|
на підлозі валялися просочені кров’ю шматки марлі і розірвані пакети від інших перев’язочних матеріалів. На моніторі уривчасто смикалася синусоїдна крива — електронне зображення серцебиття, що намагається утекти від смерті.
— Що у нас тут? — запитала вона, коли персонал розступився, щоб пропустити її.
Рон Літтман, старший інтерн хірургічного відділення, швидко видав їй основні дані.
— Невідомий пішохід, його збила машина. Привезли до нас без тями. Зіниці однакові, не реагують на світло, легені чисті, але живіт роздутий. Жодних звуків з кишечника. Тиск шістдесят на нуль. Я зробив проколювання. Його живіт заповнений кров’ю. Ми поставили крапельницю, вливаємо лактат Рінгера, але підняти тиск не вдається.
— Перша негативна і плазма вже в дорозі?
— От-от мають принести.
На столі лежав роздягнутий догола чоловік, всі інтимні частини його тіла безжалісно виставлені на огляд лікарів. На вигляд йому було за шістдесят. Він був під’єднаний до численних трубок та апарату штучного дихання. Кволі м’язи складками висіли на його сухорлявих кінцівках, гострі ребра випиналися, наче ножі. «Хронічне захворювання, — подумала вона. — Швидше за все, рак». Права рука і стегно були здерті до крові від удару об асфальт. Праворуч, у нижній частині грудної клітки, виднівся синець — ніби фіолетова пляма на білому пергаменті шкіри. Проникаючих ран не було.
Вона взяла стетоскоп, аби самій пересвідчитись у словах інтерна. Жодного звуку в животі. Ні бурчання, ні булькання. Тиша травмованого кишечника. Вона підняла діафрагму стетоскопа до грудей і прислухалася до звуків дихання, щоб упевнитись, що ендотрахіальна трубка на місці і кисень доходить до обох легень. Серце пацієнта гупало так, наче хтось гатив кулаком у його грудях. Огляд тривав лише кілька секунд, але Кетрін здавалося, що вона рухається в уповільненому темпі, а персонал навколо неї ніби застиг у часі, очікуючи її наступних дій.
Озвалася медсестра:— Систолічний тиск|Систолічний тиск — верхня цифра параметру кров’яного тиску. Показує рівень тиску, коли серцевий м’яз стискається і виштовхує кров в артерії. Систолічний тиск залежить від сили скорочення серця.|
опустився до п’ятдесяти!
Час летів зі страхітливою швидкістю.
— Принесіть мені халат і рукавички, — сказала Кетрін. — Підготуйте все для лапаротомії |Лапаротомія — хірургічне втручання, яке виконується з метою відкриття повного або часткового доступу до органів черевної порожнини.|.
— Може, відвеземо його в операційну? — запитав Літтман.
— Усі операційні зайняті. Ми не можемо чекати. — Хтось дав їй хірургічну шапочку. Вона мигцем сховала під неї своє руде, до пліч, волосся і вдягнула маску. Медсестра вже тримала напоготові стерильний хірургічний халат. Кетрін просунула руки в рукави і запхала долоні в рукавички. Вона не мала часу мити руки, не мала часу вагатися. Від неї залежало життя пацієнта, і вона не могла зволікати.
Пацієнтові на груди натягнули стерильні простирадла. Кетрін схопила з таці затискачі і швидко зафіксувала краї тканини — зі знайомим клацанням зімкнулися залізні зуби.
— Де ж та кров? — гукнула вона.
— Уже зв’язуюся з лабораторією, — відповіла медсестра.
— Роне, ти перший асистент, — кинула Кетрін Літтману. Вона роззирнулася і зупинила свій погляд на зблідлому молодику, який стояв біля дверей. На його бейджі було написано: «Джеремі Барроус, студент-медик». — Ви, — сказала вона. — Ви другий асистент!
В очах хлопця зблиснула паніка.
— Але… я тільки на другому курсі. Я тут просто…
— Чи можна покликати ще якогось хірурга?
Літтман похитав головою.
— Зараз усі зайняті. У першій травматології ушкодження голови, а далі по коридору зупинка серця.
— Добре. — Вона знову глянула на студента. — Барроус, ви з нами. Сестро, дайте йому халат і рукавички.