ТЕСС ҐЕРРІТСЕН - ХІРУРГ

31

— Тобто, ви не знаєте напевне, чи її зґвалтували?
— Знаю.
— Звідки?
— Елені Ортіз надавали допомогу в цьому відділенні швидкої допомоги.
Мур здивовано витріщився на неї.
— Ви знайшли запис про її візит?
Кетрін кивнула.
— Я подумала, що після нападу вона потребувала медичної допомоги. Це найближча до її дому лікарня. Тож я перевірила комп’ютерний реєстр. Туди вносять імена всіх пацієнтів, які потрапляють до відділення. Там було і її ім’я. — Вона підвелася. — Я покажу вам той запис.
Він вийшов за нею до приймальні. Був вечір п’ятниці, і приміщення заповнювали травмовані пацієнти. П’яний любитель святкувати закінчення робочого тижня в барі незграбно прикладав пакет із льодом до побитого обличчя. Неподалік сидів нетерплячий підліток, який не встиг перебігти дорогу на жовте світло. П’ятнична армія покалічених і закривавлених пацієнтів стікалася до приймальні. Лікарня «Пілґрім Медікал Сентер» була однієї із найзавантаженіших у Бостоні, і Мур почувався так, ніби потрапив у саме серце хаосу, коли пробирався поміж медсестрами, що сновигали туди-сюди, й оминав каталки і свіжі плями крові на підлозі.
Кетрін привела його до реєстратури — невеличкої кімнати завбільшки з комірчину, всі стіни якої були заставлені стелажами з папками.
— Тут тимчасово зберігаються записи про візити пацієнтів, — пояснила Кетрін. Вона витягла папку із позначкою «7—14 травня». — Для кожного пацієнта, який потрапляє до відділення швидкої допомоги, створюють такий запис. Зазвичай це один аркуш, що містить примітки лікаря і його рекомендації щодо лікування.
— А як щодо медичної картки?
— Якщо це одноразовий прийом, ми не заводимо пацієнту медичну картку. Єдині відомості про нього містяться в цьому записі. З часом усі записи переміщують до загальнолікарняної реєстратури, а тоді сканують і зберігають на дисках. — Вона відкрила папку «7—14 травня». — Ось її запис.
Мур стояв за її спиною і зазирав через плече. Раптом його увагу відволік запах її волосся, тож йому довелося примусити себе зосередитись на читанні. Прийом відбувся 9 травня о першій годині ночі. Угорі було надруковано ім’я, адресу і контактний телефон пацієнта. Інші записи було зроблено від руки. «Медичні закарлючки», — подумав він, намагаючись розібрати слова, проте йому вдалося прочитати тільки перший абзац, написаний медсестрою:
«22-річна латиноамериканка стала жертвою сексуального насильства дві години тому. Алергій немає, ліків не приймала. Кров’яний тиск 105/170, пульс 100, температура 37,2».
Решту записів годі було розібрати.
— Вам доведеться перекладати мені, — сказав Мур.
Вона повернула голову і глянула на нього, їхні обличчя раптом опинилися так близько одне від одного, що йому перехопило подих.
— Ви не можете розібрати слів? — запитала Кетрін.
— Я можу прочитати сліди від шин і плями від крові. А от лікарський почерк мені не під силу.
— Цей запис зробив Кен Кімбалл. Я впізнаю його підпис.
— Як на мене, це навіть не схоже на англійську.
— Але іншим лікарям тут усе зрозуміло. Просто треба знати скорочення і коди.
— Такого вчать у медичному університеті?
— Еге ж, а ще секретного рукостискання й розшифровування таємних записів.
Було якось дивно обмінюватися жартами на таку похмуру тему, а ще дивніше ці жарти звучали з уст доктора Корделл. То був перший проблиск тієї жінки, яка ховалася від світу у своїй шкаралущі. Тієї жінки, якою вона була до того, як Ендрю Капра зламав її.
— У першому абзаці йдеться про фізичний огляд пацієнта, — пояснила вона. — Кімбалл використовував медичні скорочення. ГВОНГ означає «голова, вуха, очі, ніс і горло». На лівій щоці в неї був синець. Легені чисті, ніяких шумів і стрибків серцевого ритму.
— Це означає?..
— Усе в нормі.