ТЕСС ҐЕРРІТСЕН - ХІРУРГ

36

— Ні, мушу.
— Чому?
— Тому що вони думають, що я слабка.
— Хто так думає?
— Такі, як Кроу. І лейтенант Маркетт.
Він знизав плечима.
— Такі люди є завжди.
— То чому я постійно опиняюся з ними в одному колективі? — Вона відкрила свою банку пива і зробила великий ковток. — Тому ви перший, кому я розказала про кулон. Ви не будете приписувати собі чужі заслуги.
— Дуже сумно, коли все зводиться до того, хто краще зробив те чи інше.
Вона підняла палички і взялася за курку «Кунґ-Пао». Страва була такою гострою, що обпікало рота — якраз так, як вона любила. Коли доходило до гострого перцю, Ріццолі теж не була скиглійкою.
— Під час розслідування своєї першої великої справи у відділі боротьби з наркотиками я працювала в команді з п’ятьма детективами-чоловіками. Коли ми розкрили справу, скликали прес-конференцію. Телекамери і все таке. І знаєте, що сталося? Згадали всі імена членів команди, окрім мого. Кожнісіньке бісове ім’я. — Вона знову ковтнула пива. — А зараз я зроблю все, щоб таке більше не повторилося. Ви, хлопці, можете з легкістю зосередити всю свою увагу на цій справі і доказах. А мені доводиться витрачати купу часу на те, щоб мене почули.
— Я добре вас чую, Ріццолі.
— Ви один такий.
— А як же Фрост? У вас із ним теж якісь непорозуміння?
— Ні, з Фростом усе добре. — Вона підморгнула і насмішкувато додала: — Дружина добре його вимуштрувала.
Обоє засміялися. Усі, кому доводилось чути його покірне «так, люба, ні, люба», коли він говорив з дружиною по телефону, не мали жодних сумнівів стосовно того, хто був головним у сімействі Фростів.
— Саме тому він не проб’є собі дорогу на верхні щаблі кар’єрної драбини, — сказала Ріццолі. — У нього немає запалу. Зразковий сім’янин, одним словом.
— А мені здається, що не так уже й погано бути зразковим сім’янином. Шкодую, що я не був таким.
Вона відірвалась від м’яса по-монгольськи і побачила, що Мур не дивився на неї, а втупився в пакет з кулоном. У його голосі вчувався біль, і вона не знала, що йому відповісти. Тому подумала, що краще нічого не казати.
Ріццолі відлягло від серця, коли він знову повернувся до розслідування. У їхньому світі убивство завжди було безпечною темою для розмови.
— Тут щось не так, — мовив Мур. — Я не можу зрозуміти, навіщо йому ті прикраси.
— Він збирає сувеніри. Досить поширена звичка серед убивць.
— Але який сенс брати сувенір, якщо він потім залишає його іншій жертві?
— Деякі злочинці забирають прикраси своїх жертв і віддають їх своїм дружинам або подружкам. Вони відчувають збудження, коли бачать цей сувенір на шиї своєї подружки, адже тільки вони знають, звідки він узявся.
— А наш убивця робить по-іншому. Він залишає сувенір на наступній сцені злочину. А це означає, що він більше його не побачить. Не відчуватиме збудження від нагадування про вбивство. Я не бачу тут жодного емоційного чинника.
— Може, це символізує право власності. Ніби собака, який мітить свою територію. А він використовує прикраси, щоб позначати своїх жертв.
— Ні, не те. — Мур узяв пакет із кулоном і зважив його на долоні, ніби це могло допомогти йому розгадати цю загадку.
— Головне, що ми визначили його схему, — додала Ріццолі. — Тепер ми точно знатимемо, що шукати на наступній сцені злочину.
Він глянув на неї.