Любов дається лише сміливим

III

- Шане-е-ель! - верескнула я й рвучко підхопилася на ліжку. Кудлата кішка дихнула просто в моє обличчя теплим, щасливим подихом, а тоді лизнула мою щоку. Я знехотя зиркнула на годинник. Умгу, пів на дев'яту. Цікаво, чи кицьку вже вигулювали? Можна було закластися, що ні.

- Шанель, ти вже на вулиці була? - запитала я, силкуючись намацати капці під купою журналів і пожмаканим одягом. Шалене кошаче мравчання по смугастому килимку явно свідчило, що киця прагне вийти. Ліниво потягнулася й глянула у вікно. Дах костелу блищав від дощу. Обожнюю цей краєвид. Дощ полив дужче. "Не забути парасольку, - подумала я. - Добре, що лінійка з нагоди початку навчального року розпочнеться лише о 10 годині. Помию голову, одягнусь, принаймні нікуди не поспішатиму. Останній день розслабухи".

Позіхаючи, я почалапала на кухню. На блискучій стільниці лежала записка:

Сашенько!
Сніданок на плиті, не полінуйся розігріти його. Не запізнися на лінійку. Залишаю тобі гроші на квіти. Повернуся пізно.
Мама

"Квіти приносять на закінчення року, мамо", - подумала я.

Звісно, я не поснідала. Під час канікул я звикла спати до полудня, і мій шлунок о цій порі не подавав жодних ознак життя. Крім того, протягом останніх двох місяців приходилось рідко дивитися на годинника. Зате відтепер у мене знову почнуться ранкові стреси.

Намагаючись застібнути спідницю й знайти щітку для волосся, я подумала, що вони вже почалися.

Зізвонилась із Аньою. Вона пообіцяла, що через двадцять хвилин заїде.

Невеликий дощ перетворився на зливу. Непомітно було, що канікули закінчилися: вулиці й досі були порожні, незважаючи на вранішню годину пік.

Я спустилась в коридор, взяла свою улюблену джинсовку, парасолю і вибігла на вулицю. Дощ нестримно стікав по даху.

Під'їхала сіра машина, як раз у тон до сьогоднішньої погоди.

- Біп-біп! - гукає Аня. Кілька місяців тому моя мама насварилася на неї за те, що вона щоранку сигналить о сьомій п'ятдесят п'ять, і ось її винахід.

- Іду! - кричу я у відповідь, хоча вона бачить, як я водночас закриваю вхідні двері і намагаюся вдягнути легку куртку.