Любов дається лише сміливим

XLII

Я киплю від злості, заїжджаючи на парковку бібліотеки і ставлячи машину біля дерев у найдальшому кутку. Останнє, про що я зараз думаю, це наш проект з хімії. Назар чекає мене, спершись на свій мотоцикл. Я виймаю ключі з запалювання і прямую до нього.

- Як ти смієш наказувати мені?! - Моє життя наповнене людьми, які намагаються мене контролювати. Моя мама тому приклад. І тепер Назар. Вистачить. - Якщо ти думаєш, що можеш погрожувати мені...

Не кажучи ні слова, Назар вихоплює ключі з моєї руки і сідає за кермо мого бумера.

- Назар, якого біса ти робиш?

- Сідай.

Він заводить двигун, збираючись поїхати і залишити мене стояти на бібліотечнії парковці.

Стискаючи руки в кулаки, я застрибую на пасажирське сидіння.

- Де моя фотографія з Даньою? - питаю я, кидаючи погляд на приладову панель. Вона була приклеєна тут хвилину тому.

- Не хвилюйся, ти отримаєш її назад. У мене не вистачить терпіння дивитися на нього поки я веду машину.

- Ти хоч знаєш, як водити ручник? - лаюся я.

Навіть не моргнувши й не подивившись вниз, він ставить мою машину на першу швидкість і виїжджає з паркувального місця. Мій бумер підпорядковується йому, як ніби машина і Назар синхронізовані.

- Це угон, щоб ти знав. - Мовчання. - І викрадення, - додаю я.

Ми зупиняємося на світлофорі. Я озираюся на машини навколо, рада, що верх піднятий, і ніхто нас не бачить.

- Котеня, ти сіла сюди з власної волі.

- Це моя машина. Що якщо хто-небудь побачить нас? - моя відповідь жахливо розлютила його, тому що колеса верещать на асфальті, коли ми рушаємо на зелене світло. Він навмисно вбиває мою машину.

- Припини це! - наказую я. - Відвези мене назад у бібліотеку.

Але він не відвозить. Він не розмовляє, поки направляє мою машину через невідомі містечка і безжиттєві вулиці, так само як роблять люди в фільмах, коли їдуть на зустріч з небезпечними наркодилерами.

Чудово. Я їду на свою першу нарко угоду. Якщо мене заарештують, чи прийдуть мої батьки, щоб витягнути мене з в'язниці? Цікаво, як мама збирається пояснити це своїм друзям. Може тоді вони відправлять мене в який-небудь військовий табір правопорушників. Закладусь, їм би сподобалась ця ідея. Я не буду учасником чогось незаконного. Я творець своєї долі, не Назар.