Любов дається лише сміливим

XIV

Угу, минулої ночі я не спала.

Приймаю душ, одягаюся і спускаюся снідати.

- Симпатично виглядаєш, - каже до мене мама, обводячи поглядом джинси і шифоновий білосніжний топ, який вона купила мені, коли минулого тижня їздила по магазинах у центр. - Сідай, я приготувала вам з татом сніданок.

Тато матеріалізується на кухні. Волосся практично закриває йому очі, але він не звертає на це уваги - втупився у свої робочі журнали.

- Я бачила як ти вчора допізна сиділа над підручниками. Це погано для твого організму. - Мама з турботою глянула на мене. Вона в хорошому настрої.

- Знаю, - відповіла я і вислизнула у вітальню. Не можу дивитися на маму. Якщо вона помітить мішки під моїми очима, то відразу запідозрить щось недобре, а мені зараз найменше потрібні розпитування.

- Доброго ранку, сонечко. - Я здригнулася від татового голосу і постаралася негайно взяти під контроль вираз свого обличчя, щоб виглядати нормально. Ну, як завжди виглядають люди, яким не пропонували 10000 доларів. Тато підійшов до мене і поцілував у щоку.

- Все гаразд? У тебе втомлений вигляд. - Здається, треба ще попрацювати над нормальним виразом обличчя.

- Так, мені потрібен кофеїн, - пробурмотіла я і вислизнула від нього до столу. Він налив кави, поставив переді мною кухоль і погладив мене по голові. Мама тим часом підійшла до мене і поставила переді мною мій сніданок.

Тато кладе журнал на стіл перед собою. Мама ставить перед ним тарілку і кладе на неї шматок яєчні і тости. Потім наливає йому в склянку апельсиновий сік. Від посмішки у нього з'явилися зморшки в кутиках рота.

- Дуже смачно, - мама вдячно погладила його по руці.

- Зробити тобі кави на роботу? Мені сьогодні на 12 треба до офісу, поїдеш без мене.

- Ні, дякую, - він, не відриваючись від статті про якусь комп'ютерну графіку неуважно відповідає. Я знаю про це тільки тому, що розгледіла заголовок: «Dezine is Different For All - приголомшлива графіка!»

- Я сьогодні вечеряю з клієнтами, так що не чекайте мене. Буду прикрашати їх будинок суцільним антикваріатом, - захоплено розповідає мама.

- Ну, бажаю гарно провести час, - говорю я, знаючи, що так і буде. Моя мама дизайнер інтер'єрів, і вона обожнює перетворювати нудний простір у «тематичні приміщення», які сама називає «еклектичними сенсаціями». У нашому будинку кожна кімната являє собою таку «еклектичну сенсацію», діватися вже від еклектики нікуди. І в цих ось «тематичних приміщеннях» проходить моє життя.

Я заштовхала в рот повну ложку пластівців і запила великим ковтком кави.

- Я теж сьогодні прийду трохи пізніше.

- Що, у школі багато справ? - поспівчував тато. Ех, знав би ти...

Краще б я розповіла батькам про те, що сталося. Мені б точно стало легше. Але я не могла. Мої проблеми - мої проблеми. Для чого вплутувати батьків?

- Та, назбирались справи. Треба провести збори організаторської комісії і познайомитись з новим ректором Заставним.

- Заставний? А хіба не Заболотний у вас? - мама з подивом поглянула на мене.

- Заболотного звільнили два тижні тому. Незнаю чому.

- Здається, я десь чув, що йому запропонували посаду керівника в якійсь закритій приватній школі за містом, от він і пішов від вас.

- Досить, не наша справа, - мама подала мені рюкзак. - Правда в тому, що зараз тобі краще вгамуватися і з'їсти сніданок, поки все не охололо.

У той момент, коли я кладу в рот останній шматочок яєчці, вона каже:

- Аня уже 5 хвилин сигналить.

Я підходжу до вікна і сама переконуюсь у її словах.

- Скажи їй, що якщо не перестане кожен ранок...

- Все-все! Я побігла, бувай, - перебиваю її, і швидко виходжу з дому.

І так знаю, що вона хотіла сказати.