Любов дається лише сміливим

XLVII

- Мені здається, що деякі з вас думають, що мій предмет не важливий для вас, - говорить Марія Миколаївна і починає роздавати тести зі вчорашнього дня.

Коли вона підходить до столу, за яким сидимо ми з Назаром, я зіщулююсь на стільці. Останнє, що мені зараз потрібно, це гнів Марії Миколаївни.

- Відмінна робота, - говорить вона і кладе мій тест лицем вниз мені на стіл. Вона повертається до Назара.

- Для того, хто мріє стати вчителем хімії, ви починаєте дуже недбало, пане Шевчук. Наступного разу я двічі подумаю перед тим, як заступатися за вас, якщо ви так і будете приходити до мене на заняття непідготовленим.

Вона кидає тест Назара на стіл своїм вказівним і великим пальцем, наче тест настільки огидний, що вона навіть не хоче доторкатися до нього.

- Затримайтеся після уроку, - додає вона перш, ніж слідувати дальше по класу.

Я не розумію, чому хімічка не накрила мокрим рядом мене. Я повертаю свій тест горілиць і бачу велику п'ятірку у верхньому кутку. Я проводжу долонями по очах і вдивляюся в тест знову. Повинно бути, сталася помилка. І в наступну секунду я розумію, хто відповідальний за мою оцінку. Правда вдаряє мене ліктем під дих. Я дивлюся на Назара, який заштовхує свій тест у книгу.

- Навіщо ти це зробив? - я чекаю, поки Марія Миколаївна закінчить розмову з Назаром після уроку, і підходжу до нього.

Я стою біля його шафки, тоді як він практично не звертає на мене уваги. Я ігнорую погляди, які відчуваю на своїй потилиці.

- Я не розумію, про що ти говориш.

Ух.

- Ти поміняв місцями наші тести.

Назар зачиняє шафку.

- Слухай, це не важливо.

- Звичайно, це важливо.

Він іде, як ніби закінчуючи розмову на цьому. Я пам'ятаю, як старанно він працював над своїм тестом. Але сьогодні, бачучи в його руках велику і жирну двійку, я впізнала у ній свою власну роботу.

Після школи, я поспішаю через вхідні двері, щоб встигнути зловити його. Він уже на своєму мотоциклі, готується до від'їзду.

Відчуваючи занепокоєння, я заправляю волосся за вухо.

- Запригуй, - наказує він.